Палацовий театр

Палацовий театр

Палацовий театр знаходиться в Сохо. Гуляє виходить із вузьких вуличок чайна-тауна і несподівано виявляється на відкритому просторі Кембридж-серкус. На західній стороні площі розташовується будівля театру – окремо стояча, велика, домінуюче над усіма сусідніми.

Ця будівля була побудована Томасом Едвардом Колкаттом у 1891 році для англійського Королівського оперного театру. Величне еклектична будівля з теракотового цегли, з чотирма вежами з круглими куполами, великим фронтоном між ними та безліччю арочних вікон замислювалося як палац мистецтва. Театр відкрився оперою Артура Саллівана «Айвенго». Вистава мала успіх, але через півроку не підготував нових прем’єр театр закрився, власникові довелося продати будівлю собі в збиток. Критики писали, що в історії британської індустрії розваг це було унікальне поєднання успіху і провалу.

Нові власники відкрили заклад заново вже як Палацовий театр вар’єте. Тут виступали Ганна Павлова і американська танцівниця Мод Аллан зі своїм знаменитим номером «Саломея». У 1911 році театр остаточно назвався просто Палацовим і став спеціалізуватися на мюзиклах.

Перший мюзикл «ні, Ні, Нанетт» витримав 665 уявлень, після чого в театрі було багато успішних вистав. Серед них – «Кабаре», «Звуки музики», «Ісус Христос – суперзірка» (рок-опера йшла вісім років поспіль і витримала 3358 уявлень), «Знедолені» (спектакль йшов дев’ятнадцять років і дотепер продовжує йти в Королівському театрі).

В 1983 році театр купив Ендрю Ллойд Веббер – автор рок-опери «Ісус Христос – суперзірка» і не менш знаменитих «Кішок» і «Примари опери». Першим ділом він зняв стирчала тоді на фасаді неонову рекламну напис (продюсери Вест-Енду дуже засмутилися, це була найбільша в місті театральна реклама). Веббер відреставрував будинок і інтер’єр, так що своїм теперішнім пишним виглядом Палацовий завдячує саме йому. У 2012 році Веббер продав театр групі Nimax Theatres.

Всередині Палацовий, що вміщає 1400 глядачів, виглядає саме так, як повинен виглядати старовинний театр – колони, дзеркала, сходи, люстри, червоний оксамит. Сучасні поліпшення теж вражають: будівля повністю кондиционировано, гардероби не тільки внизу, але і на рівні бельетажу, а ось бари і, головне, туалети – на кожному рівні. Правда, ті, кому дістаються місця на балконі, скаржаться, що дві третини сцени не видно, проте в партері всі задоволені.