Маленька Венеція

Маленька Венеція

Маленька Венеція – так називається точка з’єднання внутрішньоміського Риджентс-каналу з каналом Гранд-Юніон, тягнеться до самого Бірмінгема. Місце це зовсім не схоже на решті Лондон (хоча на Венецію, мабуть, теж): по сторонах невеликого трикутного ставка стоять вікторіанські особняки, уздовж берегів пришвартовані численні суденця, до води звисають гілки дерев.

Одна з легенд свідчить, що назва чарівному містечку придумав жив тут з 1862 по 1887 рік поет Роберт Браунінг, інша приписує авторство лорду Байрону (нібито він так пожартував). Як би те ні було, трикутний перехрестя каналів виник ще в 1816 році в Паддінгтоні, який був тоді просто селом на околиці Лондона. Береги швидко забудовувалися будинками по проектам чудового архітектора Джона Неша, і це змінило їх обличчя: тут стали селитися аристократи, заможні люди.

До середини XX століття канали були жвавої транспортної артерією, за ним тяглися вантажні баржі: унікальна британська система каналів мала величезне значення для економіки країни. Але в конкурентній боротьбі перемогли залізниці, у Маленької Венеції наступили тиша і спокій. З вісімдесятих років минулого сторіччя головне тут – незмінно привертають туристів прогулянкові суденця, пришвартовані вздовж берегів плавучі ресторани і бари, безліч житлових барж, на яких мешкають далеко не бідні люди. Та й особняки на набережних – одні з найдорожчих у місті.

В центрі головної водної площі Маленької Венеції, яка називається «Басейн Браунінга», розташований крихітний острівець з клонящимися до води вербами – на ньому живуть качки. Східний берег зайнятий садом Рембрандта, в якому цвітуть голландські тюльпани. Водні рукава, що відносяться до містечка, тягнуться на південний схід, до басейну Паддінгтона, на північний захід, у бік Майда-Хілл, і на північний схід, до Принс-Альберт-роуд. Канали перекриті витонченими пішохідними мостами, вздовж берега Блумфілд роуд тягнеться найпрестижніша в тутешніх краях швартування. Оскільки Риджентс-канал неширок, суденця тут використовуються вузькі, не ширше двох метрів. Але живеться на них, мабуть, непогано: господарі розфарбовують свої водні будинки в яскраві кольори, на дахах виставляють горщики з красивими рослинами.

По берегах Маленької Венеції пролягають пішохідні доріжки, якими так люблять гуляти туристи. Ближче до води видно застиглі фігури лондонських рибалок. Навряд чи вони можуть похвалитися уловом в тутешніх водах: глибина Риджентс-каналу, наприклад, трохи більше одного метра. Але посидіти в тиші з вудкою, причому в центрі галасливого мегаполісу, звичайно, приємно.