Чернігівський колегіум

Чернігівський колегіум

Одним з найцікавіших архітектурних споруд центру міста є будівля Чернігівського колегіуму, яке розміщується на валах колишньої фортеці. Раніше воно входило до складу Борисоглібського монастиря, що служив резиденцією чернігівських архієпископів, і складалося з довгого двоповерхового корпусу монастирської трапезної та дзвіниці.

Ініціатором розвитку кафедри при архієрейському будинку і, можливо, будівництва трапезній став чернігівський архієпископ Л. Баранович, який прибув у Чернігів у 1672 р. Чернігівський архієпископ В. Максимович у 1700 р. при підтримці гетьмана І. Мазепи реорганізував школу Барановича в колегіум за типом Києво-Могилянської академії, в той час перебувала в занепаді. Саме їм була добудована дзвіниця, поєднана з другим поверхом трапезній. У східній частині побудували церкву Всіх Святих. Тоді Чернігівський колегіум став першим навчальним закладом вищого рівня Лівобережної України. Пізніше будівля неодноразово перебудовувалася і переоборудовалось. Так до 1861 р. був позолочений купол, у 1891 р. до західного фасаду прибудували ганок, остаточно знищивши залишки декоративних деталей на інших фасадах.

За принципами організації та навчальних програм колегіум відповідав рівню всіх західноєвропейських університетів і колегіумів. Велику увагу тут приділяли вивченню іноземних мов, філософії, математики, географії, поетики і т. д. Навчання в колегіумі проходили в основному вихідці з козачих, міщанських родин і духовенства. Серед вихованців колегіуму — відомі медики 18 ст. П. Загорський, Ю. Білопільський, Ф. Політковський.

Під час Другої світової війни будинок було повністю спалено. Відновлено у 1954-1956 рр., автором проекту виступив київський архітектор М. Говденко. На сьогоднішній день Чернігівський колегіум служить адміністративною будівлею Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».