Єлецький Успенський монастир

Єлецький Успенський монастир

Єлецький Успенський монастир в Чернігові є одним з найдавніших монастирів України. Розташована святиня на правому березі річки Десна, в кілометрі від стародавнього Дитинця.

Чернігівський монастир був заснований десь у середині 11 ст. київським князем Святославом Ярославичем. Основний комплекс споруд монастиря склався в 18 ст. і нині являє собою цілісний архітектурний ансамбль, до складу якого входять будівлі, зведені в різний період часу: Успенський собор 11 ст., печерний комплекс 11-17 ст., дзвіниця 17 ст., з воротами 17 ст., келії 16-18 ст., будинок ігумена 17 ст. та дерев’яний будинок Феодосія Чернігівського 1688 р.

Визначити точну дату заснування Єлецького монастиря дуже складно. Але ще в 17 ст. вважали, що церква була побудована князем у 1060 р. Згідно з місцевою легендою, монастир був зведений на місці росла їли, на якій 3 лютого 1060 р. була чудесним чином знайдена ікона Пресвятої Богородиці. Звідси і отримали свої назви ікона і обитель.

У 1069 р. в Єлецькому монастирі деякий час жив «батько руського чернецтва» преподобний Антоній Печерський. Вважаючи це великим знаменням, князь наказав побудувати на цьому місці Успенський собор.

У 1239 р. під час монголо-татарської навали церква була розграбована і розорена. Відродження монастиря почалося, після того як на початку 16 ст. Чернігів перейшов під владу Москви. В 1611 р. місто було спалене польськими військами, ченці втекли в Москву, а сам монастир в 1623 р. перейшов у відання єзуїтів. Після визволення Чернігова у 1649 р. монастир знову став православним.

У 18 ст. Успенський монастир стає великим землевласником. Але у 1786 р. Катерина II видала указ про секуляризацію майна монастиря, яке було передане в казну. Наприкінці 1921 р. обитель була закрита. Релігійне життя в ній відновилася на початку 90-х років XX ст.

На сьогоднішній день Єлецький Успенський монастир — це діючий жіночий монастир, який є історико-архітектурною пам’яткою Чернігова.