Свято-Миколаївський монастир

Свято-Миколаївський монастир

Час заснування Свято-Миколаївського монастиря невідомо. За усним переказом і відповідно до передмови до хроніці міста Мукачево, монастир був утворений в 11 столітті. Документальні підтвердження про його існування відносяться до 14 століття. У Мукачівській літопису є свідчення того, що князь Федір Коратович прибув в Угорську Русь з Поділля влітку 39 роки 14 століття на службу до короля Угорщини Кароля I, який передав Мукачівську домінію йому у володіння. На березі річки Латориці, на Чернечій горі князь спорудив церкву з дерева і невелика будівля для ченців. У березні 60 роки 14 століття монастир отримав князівську грамоту, закреплявшую за монастирем два села — Лавки і Бобовище.

Першим ігуменом, упоминающимся в історичних основи, був Лука. З 91 року 15 століття монастир стає резиденцією православних владик Закарпаття, які об’єднали регіон Мукачівської єпархії. Цей монастир був побудований з каменю в 66-72 рр 18 століття архітектором Дмитром Рацем.

У 62 році 19 століття в монастирі сталася велика пожежа, наслідки якого були усунені лише три роки потому. У 20-х рр. минулого сторіччя робота монастиря була реорганізована галицькими ченцями-василіянами. При монастирі збереглася цінна бібліотека, що налічує понад 6 тисяч унікальних фоліантів і рукописів, а також архів. Після Великої Вітчизняної війни монастир передали Православній Церкві Московського Патріархату, і він був перетворений в жіночу обитель. У монастирі зберігається кілька ікон і рака з часткою мощей Мойсея Угрина та інших угодників Божих.