Стародавнє місто Бакота

Стародавнє місто Бакота

Стародавнє місто Бакота розташований на лівому березі річки Дністер. У XIII столітті місто Бакота був у Понизьи («область» в Галицько-Волинському князівстві) адміністративним центром, займав площу приблизно в десять гектарів, а населення становило близько 2,5 тис. осіб. Перша літописна запис про це місто датується 1240 роком.

Під час археологічних розкопок на території стародавнього міста були виявлені сліди давніх поселень доби пізнього палеоліту, а також неоліту. Тоді ж були досліджені залишки слов’янського поселення черняхівської культури, що існувала в II-VI ст. до н. е., поселення часів київської Русі, а також рештки городища і православного скельного монастиря періоду XII-XIII століть.

В 1431 році, коли Литва і Польща уклали перемир’я, місто стає прикордонним. Наслідком цього стало повстання населення, в ході якої поміщики були вбиті, а територія міста проголошена незалежною. Через три роки бунт був жорстоко придушене польськими військами. Винуватців бунту покарали, вдома їх спалили, замок зруйнували, а населення розігнали. Таким чином, Бакота як міста перестала існувати.

У наступні століття Бакота існувала як невелике поселення зі спокійним засадою життя. Навіть такі масштабні події, як голод 1933 року і бойові дії Другої світової війни, її не торкнулися. Хоча з приходом радянської влади територія знову стала прикордонної (по річці Дністер проходив кордон з Румунією). Своє існування Бакота закінчила в 1981 році, коли для будівництва Новодністровської ГЕС було прийнято рішення підняти рівень води в Дністрі, наслідком чого стало затоплення прибережних сіл.

Сьогодні Бакотою називають частину берега Дністра, на якому збереглися лише залишки скельного чоловічого монастиря.