Ксанфос

Ксанфос

До південно-схід від Фетхіє (на відстані 65 км) на вершині пагорба знаходяться руїни Ксанфос – античного міста. З вершини пагорба, на якій розташовані руїни, відкривається надзвичайно гарний вид на долину річки Ешен.

Про місто Ксанфос йдеться у давньогрецькому міфі, що оповідає про Беллерофонте і про літаючому коні Пегасі. У Ксанфосе жив цар Іобат, а також Глаукус, онук Беллерофонта. В «Іліаді» Гомера Глаукус виступає в ролі ликийца, який боровся за троянців.

Після проведення археологічних розкопок на території міста були виявлені знахідки, що відносяться до 8 століття до н. е. Тим не менш, вперше Ксанфос згадувався в хроніках завоювання Лікії, коли перський полководець напав на Гарпагус (540 рік до н. е..). Після того, як військо Гарпагуса оточило місто, захисники міста зрозуміли, що перебувають у безвихідному становищі. Вони прийняли рішення підпалити місто разом зі своїми будинками, майном, дружинами, дітьми і рабами, при цьому вони продовжували боротьбу. Вижити вдалося лише 8 сім’ям, так як вони в цей час перебували за межами міста. Ці родини повернулися, щоб відновити згорілий місто.

У 333 році до н. е. містом заволодів Олександр Македонський. Після смерті Олександра містом володів Антигон, а після нього Антіох III. При Антіоха III Ксанфос був столицею Лікійського Союзу. Трохи пізніше Ксанфос, як і всю Лікію, контролював Родос.

У 42 році до н.е. в Римі вирувала громадянська війна, і місто потрапив в облогу. Його оточили війська Брута, і історія міста знову повторилася, жителі його підпалили. Але місту судилося знову відновитися, причому Ксанфос став ще кращим, ніж був. Імператор Веспасіан у роки свого правління наказав звести величні міські ворота, які носили його ім’я. З настанням візантійського періоду в Ксанфосе панувала єпархія. У 7 столітті на місто все частіше стали нападати араби, тому жителі покинули місто.

У 1842 році Чарльз Феллоуз, британський мандрівник, відшукував у руїнах вцілілі скульптури і статуї, які були відправлені в Британський лондонський музей.

Вхід у місто прикрашає монументальна Арка Веспасіана, а поруч з Аркою знаходяться Елліністичні ворота. На цих воротах була знайдена запис, що свідчить про те, що Антіох III посвятив місто Ксанфос богам-покровителям Лікії – Артеміді, Літо й Аполлонові. Трохи далі (праворуч від дороги) розташовувався Монумент Нереїд. Відноситься до 4 століття до н. е. Сьогодні він зберігається в Британському музеї.

Міський акрополь, оточений з трьох сторін кріпосними стінами (5 століття до н. е..), знаходиться на березі річки Эшен. Поява четвертої стіни відбулося вже у візантійський період. У північній частині акрополя зберігся римський театр, який був побудований на місці стародавнього грецького театру. Недалеко від театру знаходяться лікійські гробниці. Висота гробниці Гарпій становить 8,87 метрів. Поруч з нею знаходиться гробниця (4 століття), на якій є копія рельєфного зображення двох воюючих чоловіків, оригінал цього зображення зберігається в Археологічному музеї в Стамбулі.

Трохи північніше Римського театру бере початок римська агора, на якій знаходиться Ксанфский обеліск, датований 480-470 роками до н. е. На обеліск нанесена найдовша напис з числа тих записів, які дійшли до нашого часу. Напис, що складається з 250 рядків, виконана на лікійський мовою. Запис на лікійський мовою до кінця так і не розшифрована, а ось по запису, зробленого на грецькій мові можна зрозуміти, що обеліск був побудований на честь стародавнього борця, який виходив переможцем у багатьох поєдинках і цим прославив свою сім’ю.

Якщо піти стежкою, яка йде на схід від автомобільної стоянки, то можна прийти до оточеної огорожею візантійської базиліки. На північ від базиліки, на пагорбі розташований візантійський монастир, а також римський акрополь з гробницями і саркофагами.