Метрополітен-опера

Метрополітен-опера

Метрополітен-опера – найбільший центр класичної музики Північної Америки, з яким співпрацюють найбільші голоси світу (Пласідо Домінго відкривав тут сезони 21 раз). Величезною популярністю користуються симфонічний оркестр, хор, дитячий хор Мет (так її називають нью-йоркці).

Підстава опери відбулося в характерному американському стилі. Її створили в 1880 році розбагатіли промисловці (серед яких були Моргани і Вандербільти), нарікаючи на те, що «хороші сім’ї», не бажаючи визнавати нуворишів, не дають їм абонировать ложі в тодішньому головному оперному театрі Нью-Йорка – Академії музики. Зібравшись у ресторані «Дельмонико», 22 мільйонера заснували власний театр. Серед них були і представники «старих грошей» (наприклад, Рузвельти), яких після цього негайно виключили з Академії. Всього через три роки Мет стала одним з головних центрів тяжіння для еліти Нью-Йорка, а Академія музики перейшла на постановку водевілів.

Перемога була досягнута способами, добре працюють у великому бізнесі. Засновники театру першим ділом найняли кращого імпресаріо. Блискучий американський продюсер Генрі Еббі запросив співати партію Маргарити в «Фауста» Шарля Гуно дивовижне шведське сопрано – Христину Нільсон, конкурировавшую з самої Аделиной Патті. Успіх був приголомшливий. Ця схема працювала і далі: на початку XX століття в Метрополітен-опера прийшов великий Енріко Карузо, який дебютував тут в «Ріголетто» Джузеппе Верді. Свою останню партію (Элеазар в «Иудейке» Фроменталя Галеві) Карузо заспівав у 1920 році саме на сцені Мет. Тут диригували великий Артуро Тосканіні, Густав Малер, Курт Адлер, Валерій Гергієв.

Спочатку (з 1883 року) Метрополітен-опера розташовувалася в будівлі на Бродвеї між Тридцять дев’ятий і Сороковий вулицями. Проект розробив архітектор Кливлэнд Кеді; театр згорів у 1892 році, але був відновлений і високо цінувався меломанами за прекрасну акустику і елегантність. Проте в 1966 році опера переїхала в будинок Лінкольн-центру, спроектований Уоллесом Харрісоном. Тутешній зал вміщає 3800 глядачів і має 195 додаткових стоячих місць на першому ярусі і на балконі. Вестибюль прикрашений двома гігантськими фресками Марка Шагала. Акустика також чудова. Новий театр відкривався світовою прем’єрою опери американського композитора Семюела Барбера «Антоній і Клеопатра». В якості режисера-постановника виступив Франко Дзеффіреллі.

За сезон, що триває з кінця вересня по травень, театр ставить двадцять сім опер. Спектаклі йдуть щодня, крім неділі (плюс ранок у суботу). Репертуар дуже широкий: від барокових опер XVIII століття до сучасних вистав. Театр любить технічні новинки: тут діє електронна система лібрето (монітори з біжучим текстом перед кожним сидінням), постановки транслюються в прямому FM-ефірі (у тому числі по всьому світу – через супутникові канали), для користувачів Мережі доступно онлайн-мовлення з Мет.