Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Церква Різдва Пресвятої Богородиці своє ім’я носить не випадково. 8 вересня 1710 року шведська фортеця Кексгольм (сьогодні Приозерськ) капітулювала перед російськими військами, якими командував генера-майор Роберт (Роман Вилимовича) Брюс. За ті сто років, протягом яких місто входило до складу Швеції, в ньому не залишилося жодного православного храму. Тому під православну церкву була переобладнана лютеранська церква, побудована в 1692 році на Спаському острові. Вона була освячена на честь Різдва Богородиці, це свято як раз відзначався 8 вересня.

Богослужіння тут велися до 1836 року. З-за слабкого фундаменту до цього часу в північній частині з’явилися тріщини, дзвіниця «відсахнулася» від храму, хоча становила з ним єдине ціле. Назріла необхідність зведення нового храму. Місце для церкви знайшли швидко – на узвишші, поруч з торговою площею. Вже до травня 1838 року були розроблені плани фасадів і кошторис. Гроші на будівництво храму, за загальним правилом, повинні були знайти парафіяни, у цьому випадку Святійший синод вирішив зробити виняток, і потрібну суму виділила зі свого бюджету.

Будівництво велося місцевим купцем Андрієм Васильовичем Лисицыным. Нагляд за будівництвом здійснював архітектор, який був автором проекту, Луї Туллиус Йоахім Вісконті. Створені за його ескізами фонтани «Гальон», «Лювэ», «Мольєр», «Чотирьох єпископів» і зараз прикрашають вулиці і площі Парижа. Найвідоміший його твір – гробниця Наполеона в церкві Будинку Інвалідів.

Луї Вісконті знав добре стиль ампір – офіційний стиль архітектури Першої Імперії, що прийшла в Росію з Франції. У своєму архітектурному творі Вісконті врахував стиль та форму типових проектів церков Росії, розроблених Тоном.

Купол Різдвяної церкви виконаний трохи загостреним догори, як шолом давньоруського витязя. Дублюючи форму купола, загострені і витягнуті вгору віконні прорізи на майданчику дзвонів дзвіниці, поглиблення арок над входами в церкву.

Можливо, Різдвяна церква в Приозерске вийшла настільки оригінальною, так як в ній органічно злилися і, не суперечачи один одному, елементи ампіру і російсько-візантійського стилю, а веппские та італійські ноти її кам’яною симфонії доповнилися московськими і елецкими.

Однопрестольний собор на честь Різдва Пресвятої Богородиці освятили 11 грудня 1847 року. Довжина храму разом з дзвіницею становила 24,14 м, ширина -10,65, висота храму з куполом -19,17 м. В церкві було три входи: з півдня, півночі й заходу. У куполі розташовувалося 8 вікон, внизу – 8 і між арками – 8. Тут було три печі: дві – при західному вході, одна – у вівтарі. Зсередини храм був оштукатурений і пофарбований в жовтий колір. У куполі – з східної сторони – лик Господа Вседержителя, з західної – образ Божої Матері; на вітрилах – Євангелісти. Ганок храму було виконано з тесаної плити.

Пам’ятка храму – один з його дзвонів, який був відлитий в Стокгольмі в 1649 році. Він дістався взяли Кексгольм військам як військовий трофей. Важив він 992 кг, на його поверхні було висічено кілька написів на латині.

Церква за свою історію двічі перебудовувалася: один раз в 1898 році, вдруге – у 1933-36 роках.

Після того, як закінчилася Радянсько-фінська війна 1939-40 років, і Карельський перешийок разом з Приозерському відійшли СРСР, церква була закрита, а її зайняли будівлю під интендантский склад. В ході Великої Вітчизняної війни Фінляндія знову повернула собі втрачені території і в храмі відновилися богослужіння, які тривали до 1944 року. 19 вересня 1944 року Фінляндія і СРСР підписали Угоду про перемир’я, однією з умов якого було повернення до кордонів 1940 року. В результаті Приозерськ знову став радянським, Різдвяну церкву знову закрили. У будівлі храму споруджено музей, будинок піонерів, друкарня, побуткомбінат.

У 1991 році храм повернули віруючим. З 1995 року він являє собою приозерське подвір’я Різдво-Богородицького Коневского монастиря.