Нижегородський художній музей

Нижегородський художній музей

У східній частині Нижегородського кремля знаходиться триповерхова будівля 1841 року побудови, в якому розташовується Державний художній музей. Будинок у стилі пізнього класицизму був побудований за проектом В. І. Шарлеманя на місці, зазначеному особисто Миколою I під час візиту в Нижній Новгород в 1834 році.

Історичний будинок до революції називався Будинком військового губернатора й мало, крім житлових кімнат для членів губернаторської сім’ї, імператорські апартаменти на другому поверсі. На випадок приїзду імператорської сім’ї в їх розпорядженні було кілька житлових кімнат, буфет, спальні, кабінет, їдальня і велика вітальня. У кутовий північно-східній частині третього поверху Губернаторського будинку розташовувався храм Святого Духа. Вздовж кремлівської стіни з боків будинку були збудовані два флігелі (зберігся тільки східний), в яких знаходилася канцелярія, гарнізонна гауптвахта і квартири чиновників. Будинок із флігелями з’єднувала кована залізна решітка на кам’яному цоколі. З західного фасаду будівлі був розбитий Губернаторський сад, займає територію кремля від Георгіївської вежі до Іванівських воріт. В Будинку військового губернатора побувало багато відомих історичних особистостей.

У 1990 році історичну будівлю було передано найстарішому регіонального музею Росії. Нижегородський державний художній музей був заснований в 1894 році професором Академії мистецтв Н.А.Кошелева та художником А. А. Карєліним і відкритий для громадського перегляду в 1896 році. Первісна колекція складалася з живописних полотен, подарованих Н.А.Кошелева, А. П. Боголюбовим, К. Е. Маковським, В. О. Рєпіним, А. П. Рябушкиным та інших робіт вітчизняних майстрів. Після 1917 року експозицію музею поповнилася цінними предметами з націоналізованих дворянських садиб Орлових-Давидових, Шереметьєвих, Абамелек-Лазаревых та ін.

В наші дні художній музей Нижнього Новгорода налічує більше дванадцяти тисяч творів зарубіжного та вітчизняного мистецтва (скульптура, графіка, живопис, іконопис і декоративно-прикладне мистецтво), серед яких є пам’ятки національного і світового значення.