Успенський собор Свято-Успенського монастиря

Успенський собор Свято-Успенського монастиря

Успенський собор Свято-Успенського монастиря є головною монастирською спорудою. Він був створений в 1530 році і став початком створення ансамблю Свято-Успенського монастиря, який грав велике політичне, економічне і культурне значення в Стариці. Успенський собор знаходиться в глибині двору, оточений кам’яними надгробками і чернечими могилами.

Собор має традиційну планування, витягнутий зі сходу на захід. Південний фасад Успенського собору розділений пілястрами і капітелями на три частини, до західної стіни дещо пізніше було прибудовано портик з чотирьох колон з фронтоном. Собор побудований на вапняному розчині з білого каменю. Всередині нього встановлені чотири масивних стовпи і є три апсиди.

Своєрідність архітектурного вигляду собору визначається його складної пірамідальною композицією. На восьмигранному барабані виділяється центральна глава храму, яка колись була прикрашена килевидными кокошниками. Її оточують чотири більш дрібних розділу. Кутові частини храму знижені і завершуються самостійними розділами, що мають декоративні кокошники в підставі. Декор Старицького Успенського собору має деякі спільні риси з Успенським собором в Московському Кремлі. Найімовірніше Московський Успенський собор, який було зведено в 1475-1479 роках, ще з дитячих років вражав уяву князя Андрія Івановича старицького.

Під собором знаходиться великий подклет, який складено з білого каменю. Швидше за все він був призначений під усипальницю членів княжої родини і для поховання настоятелів. За легендою, у період перебування в Стариці царя Івана Грозного тут влаштували підземний хід, який нібито був проритий під Волгою і виходив до Борисоглебскому собору. Але цей потайний хід так і не був виявлений.

Успенський собор всередині – доволі просторий і світлий. Князь Володимир Старицький, син Андрія Івановича, влаштував триярусний іконостас і прикрасив стіни собору зсередини. В ризниці були передані церковні судини, цінні богослужбові книги, шиті пелени. Також в Успенський собор в якості вкладу була передана шитий сріблом і золотом на червоному шовку плащаниця з дарчим написом від дружини Івана Грозного – Анастасії Романової.

Біля вівтаря Успенської церкви розташовувалася гробниця князя Пронського Василя Костянтиновича. Поряд з папертю побудована дзвіниця, в ній розташована усипальниця Іова.

Ще до революції Успенський собор привертав до себе увагу істориків, але найбільш повно її досліджували в 1920-х роках під керівництвом мистецтвознавця Некрасова А. В.

Під час війни храм сильно постраждав. Його знову обмірили і вивчили його стан, у 1960-1970 роках пам’ятник реставрували. Роботами по реставрації і відновлення керував М. Б. Чернишов. Тоді Успенський собор знову знайшов свої первісні форми.