Палац Власна дача

Палац Власна дача

Палац Власна дача багато в чому нагадує палац Марлі в Петергофі. Палац розташований на території палацово-паркового ансамблю «Власна дача», розташованого в 3 км від Великого палацу Петергофа. Це місце було подаровано Петром I Феофану Прокоповичу, відомого проповідника і публіцисту. На узвишші був побудований будинок, в якому Феофан Прокопович брав гостей, в т. ч. і Анну Иоанновну. Тут бувала і майбутня імператриця Єлизавета Петрівна, в той час ще цесаревна. Ця Приморська дача (так її тоді називали) дуже подобалася їй. Не дивно, що після смерті Прокоповича дача перейшла у власність Єлизавети і стала називатися Власною дачею.

Поруч з палацом розташовувався великий дерев’яний флігель для придворних, кухня, а трохи віддалік – ферма і льох-льодовик. Тут, за містом, імператриця Єлизавета Петрівна відпочивала і займалася фермерством.

В часи царювання Катерини II в 1770 рр. палац через ветхість був перебудований Фельтеном. У 1843 р. садиба була подарована Миколою I синові Олександру, майбутньому імператору Олександру II. У тому ж році А. В. Штакеншнейдер абсолютно змінив зовнішній і внутрішній вигляд палацу, залишивши від колишнього, скромного в обробці, споруди тільки стіни. Палац був заново оброблений, а пізніше над ним був надбудований мансардний поверх.

А. В. Штакеншнейдером для цього палацу був обраний стиль рококо (або стиль Людовика XV). У цьому стилі було виконано все: меблі, оздоблення стін, порцелянові сервізи, картини, статуетки та ін Навіть зберігалася у палаці посуд відповідала єдиному стилю. Особливо виділявся севрський чайний сервіз, на якому були зображені відомі фаворитки королів Франції.

Палац починався вестибюлем, обшитим різьбленим буком. На першому поверсі розташовані: камердинерская, кабінет Олександра II, його вбиральня, блакитна і жовта кімнати, їдальня. Кабінет імператора дуже нагадував кабінет Петра Великого у Великому палаці Петергофа: набірний паркет, двері з чорного дерева і інших цінних порід деревини з інкрустаціями, саксонські і севрские вази, різьблені меблі. На стінах кабінету – картини Ватто і Ванлоо. Нагору вели сходи з буковими різьбленими поручнями, що нагадує центральну сходи у Великому Петергофському палаці.

На другому поверсі – вітальня, кабінет Марії Олександрівни, бібліотека, спальня, камер-юнгферская, ванна кімнати. У спальні – під балдахіном розкішне ліжко, над якою розташоване витончене зображення Божої матері, вирізане з слонової кістки. Тут же стояла вітрина, в якій знаходилися старовинні предмети туалету, що належали, за переказами, ще Єлизаветі Петрівні. На стінах вітальні – парадні портрети Павла I і його сім’ї, що належать пензлю А. Нави. Ванна з мармуровим басейном була прикрашена великою настінного фрескою «Тріумф Галатеї».

У роки Великої Вітчизняної війни будівля палацу було сильно зруйновано. У 1963 р. воно було відтворено Ленінградським інженерно-будівельним інститутом з справжнім кресленнями А. В. Штакеншнейдера.

Від північного фасаду будівлі спускалася кам’яні сходи з кількома терасами, на яких були встановлені відлиті з чавуну кошики з квітами. Під час спуску відкривався чудовий вид на партер зі статуєю Амура (скульптор Піменов Н.). Перед палацом розташовувався ставок. Внизу також розташовувалися два фонтани. Територія саду закінчувалася прямо біля моря.

Біля південного фасаду палацу оточений деревами розташовувався квітковий партер. Уздовж центральної доріжки саду – 8 статуй з мармуру, які зображували придворних кавалерів з музичними інструментами.

На східній стороні палацу розташовувався бічний вхід, з двох сторін якого стояли фігури левів, виконані з мармуру (копії з оригіналів скульптора А. Канови). Праворуч і ліворуч від палацу через яри були перекинуті красиві мости, один з яких вів до палацової церкви.