Палацово-парковий ансамбль «Сергиевка»

Палацово-парковий ансамбль «Сергиевка»

Палацово-парковий ансамбль «Сергиевка», або садиба Лейхтенберзької, є культурно-історичним пам’ятником 19 століття, природним пам’ятником, а також пам’ятником природної і культурної спадщини народів світу.

На початку 18 століття цією територією володів Олександр Іванович Румянцев, сподвижник Петра Великого. Садиба перейшла у спадок до його сина — Петру Олександровичу Румянцеву-Задунайському, фельдмаршалу. Садиба отримала назву «Сергиевка» по імені сина фельдмаршала, Сергія Петровича Румянцева.

У 1822 році садиба була продана Наришкіним. Саме вони створили тут дивовижний парк з численними будівлями. Незабаром садиба була придбана Миколою I для його дочки Марії Миколаївни та її чоловіка, герцога Лейхтенбергского.

В 1839-1842 роках архітектором А. В. Штакеншнейдером, який побудував для подружжя Лейхтенберзької в Петербурзі Маріїнський палац, був зведений в «Сергиевке» їх заміський палац. Будівля виконана в стилі класицизму і розташоване на вершині берегового уступу на північному сході парку «Сергиевка». Цим же архітектором в садибі були побудовані Гофмейстерский і Кухонний корпусу і покрита мармуром Капела (1845-1846 роки).

Оформлення парку було продовжено в середині 19 століття, була поповнена рослинна колекція парку, з великих гранітних валунів вирубали скульптури і лави. Після революційних подій на підставі декрету Раднаркому парк оголосили пам’ятником природи і взяли під охорону держави. Садиба «Сергиевка» була передана Ленінградського університету (біолого-ґрунтової факультету). В самому палаці і в будівлях на території парку розмістився Біологічний науково-дослідний інститут Ленінградського університету.

Під час війни садиба Лейхтенберзької опинилася на лінії фронту Ораниенбаумского плацдарму. Будівлі і сам парк дуже постраждали від військових дій. У повоєнні роки силами Ленінградського університету були виконані роботи по благоустрою палацового парку, а в 1965 році були відновлені фасади палацу за проектом, виконаним архітектором в. І. Зейдеманом.

В кінці 60-х років велися реставраційні роботи в парку за проектом архітектора К. Д. Агапова.

Парк починається з південної сторони поруч із залізничною платформою Університет і йде на північ аж до берегів Фінської затоки. Парк «Сергиевка» з північного сходу межує з палацово-парковим ансамблем «Власна дача». У парку розташовується низка ставків з двадцятьма мостами-греблями і мостами. Від ставків у бік Фінської затоки в глибоких ярах з греблями тече річка Кристателька. Перед тим, як впасти у Фінську затоку на півночі від Ораниенбаумского шосе, струмки з’єднуються в єдиний потік.

Парк садиби «Сергиевка» організований на місці природного лісу. У парку біологами зареєстровано 185 видів птахів, 250 видів судинних рослин, 35 видів ссавців. Площа парку становить 120 гектарів.

На території парку мешкають такі рідкісні види птахів, як трипалий дятел, білоспинний дятел, велика бугай, малий лебідь, лебідь-кликун, звичайний цвіркун, мала крачка. Із ссавців – нічниця Брандта, кажан двокольоровий, полівка-економка, миша-крихітка, вечірниця руда, ставкова нічниця.

На території парку заборонено збирати квіти, ягоди, гриби, купатися у водоймах, розводити багаття, пересуватися по парку не по доріжках, проводити будівельні роботи, а також рух транспорту і верхова їзда.