Садиба Андріївське

Садиба Андріївське

Садиба Андріївське з точки зору історичної цінності є абсолютно унікальною. Її власниками в різний час були Мусины-Пушкіни, Куракины, Волконські. Садиба розташована в селищі Андріївське.

Землі ці наприкінці 18 століття отримав у спадок відомий державний діяч, обер-прокурор Синоду, першовідкривач «Слова о полку Ігоревім», президент Академії мистецтв у Петербурзі, знаменитий колекціонер і дипломат Олексій Іванович Мусін-Пушкін. Він був тонким знавцем західно-європейського та російського мистецтва, тому побудував садибу по смакам свого часу.

Найбільш вражав графський будинок, комплекс якого зводився в суворій відповідності з романтичними тенденціями, які з’явилися в той період в західно-європейській архітектурі.

Всі будівлі Андріївського були зведені по асиметричному планом, як у середньовіччі це робилося при спорудженні фортець і замків. Побудований по-особливому і господарський корпус. Він виконаний з червоного цегли з напівкруглою оглядовою вежею з заскленою галереєю. Це будівля з’єднувалося з дерев’яним двоповерховим будинком. Його фасад був прикрашений 18 колонами, а ґрати прикрашали балкони другого поверху. Архітектурний ансамбль Андріївського здавався казковим і фантастичним.

В закладці Андріївського парку брали участь англійські садівники. Парк займав більше 3 гектарів. У ньому дуже вдало поєднувалися елементи найбільших пейзажних парків Європи і місцевий мальовничий рельєф річки Ильдь. Найбільш красивим місцем у парку є сонячна поляна, розкинув свою бархатисту зелень газону перед графським будинком, оточена з усіма периметру густими деревами, в більшій частині дубами з величними кронами, що підносяться над відкритим простором поляни, які в літню спеку утримують тут прохолоду. Після темних тінистих куточків парку велика кількість світла тут особливо впадало в очі. У поєднанні з графським будинком це накладало на садибний ансамбль відбиток неповторності, про яку із захопленням говорили сучасники.

Крім парку і садибного будинку в садибу «Андріївське» входить Благовіщенська церква в селі Мар’їне. Вона була зведена в 1781 році. У ній було два престоли: на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці і в честь Миколи Чудотворця.

У парафії церкви налічувалося 18 селищ. Проект реконструкції цього храму був розроблений в 1899 році петербурзьким архітектором Демьяновским Ст. А. В 1900 -1902 роках тут проводилися великі реставраційні та будівельні роботи. Масивна дзвіниця була встановлена окремо від храму, щоб при осіданні не було б заподіяно шкоду будівлі храму. Церква і дзвіниця були покриті залізом. У 1909 році була побудована огорожа із залізними решітками. Храм перебудовувався на кошти купців з Петербурга Ершовых. 12 листопада 1901 року освятили правий боковий вівтар храму, а 15 вересня 1902 року – лівий. У відреставрованій церкві було три церкви: у честь Благовіщення Богородиці, на честь Святителя Миколая та святого великомученика Димитрія. Опікуном церкви в Мар’їно виступив князь Куракін А. А., який був обраний на цю посаду в 1881 році парафіянами.

За 20 років служби піклувальником князем були зроблені великі пожертвування храму. За цей час храм кілька разів ремонтувався і два рази оновлювався зовні і всередині, особливо після пожежі, що сталася в церкві в 1893 році. Внутрішнє оздоблення церкви сильно постраждало.

Огорожа навколо церкви також зруйнована, частково збереглася лише одна каплиця. Але, незважаючи ні на що, стрункий силует Благовіщенського храму в ансамблі з колоритними пейзажами садиби досі привертає до себе увагу і викликає захват гостей садиби.