Меморіальний музей Н.І. Бєлобородова

Меморіальний музей Н.І. Бєлобородова

Меморіальний музей Н.І. Бєлобородова – це єдиний в Тульській області музичний музей. Його відкрили в Тулі, на проспекті Леніна, в пам’ять про знаменитого земляка, изобретшем хроматичну гармоніку і створив перший у світі оркестр гармоністів.

Микола Іванович Бєлобородов народився в 1828 р. у Тулі. Батько його, Іван Матвійович, був управителем маєтку Медвенки у поміщиків Кологривовых; мати за походженням була з потомствених зброярів, вона померла після народження Миколи. Миколи навчав грамоти дяк з місцевої парафіяльної церкви. Але навчання тривало недовго, оскільки батько Миколи вирішив, що йому достатньо вміти розбирати написане і підписуватись своїм прізвищем.

З 11 років хлопчик захопився грою на гармоні. Спочатку він грав на діатонічній однорядною гармоніці. Бєлобородов мав неабиякі здібності і вирішив зайнятися музикою серйозно. В його будинку збиралися гармонные майстра — робочі казенного заводу. Вони грали разом, змагалися на переигрыш. Тон подібним імпровізованим репетицій ставив Микола Іванович. Але примітивність гармонії сильно обмежувала можливості виконання. Миколі Белобородову хотілося переробити голоси гармоніки таким чином, щоб на неї можна було виконати і класичну музику. У Н.І. Бєлобородова з’явилася ідея створити нову модель гармоніки.

У 1875 р. Микола Іванович спільно з гармонным майстром Л. А. Чулковым виготовив експериментальний інструмент. За основу була взята діатонічна однорядка. Бєлобородов додав до першого ряду другий — з півтонами. Клавіатура гармоніки стала схожою на фортепіанну, але угрупування клавіш була трохи іншою – після білої клавіші – чорна.

Перша в світі хроматична гармоніка була сконструйована навесні 1878 р. Досвід Бєлобородова виявився вдалим. Гармоніка була влаштована незвичайним чином: на невеликому вузькому корпусі знаходилося шість рядів планок. Три голоси звучали одночасно. Певну роль відігравала резонаторна камера, де виникали нові обертони за рахунок заломлення звукових хвиль, які створювали соковите і м’яке звучання. Створення хроматичної гармоніки справила сильний вплив на подальший розвиток язычково-пневматичних клавішних інструментів.

Через деякий час М.І. Бєлобородов замовив виготовлення ще двох хроматичних гармонік, після чого їм було створено сімейне тріо, до складу якого крім нього самого увійшли дві його дочки: Софія і Марія. Тріо вдало виступала на багатьох благодійних заходах, що навело Миколи Івановича на думку про створення великого музичного колективу.

У 1880-1890-х рр. Бєлобородов залишив свою службу і почав вивчати теорію музики і будова акордів за допомогою місцевих капельмейстеров: Шарова і Бузовкина. Серед вітчизняних гармоністів Бєлобородов першим опанував нотною грамотою.

Не раз до Белобородову приїжджали представники фірми «Кальбе», що виробляє найкращі віденські гармоніки, пропонуючи продати патент на хроматичну гармоніку. Але Микола Іванович не продав своє дітище за кордон.

У 1885-1886 рр. з робочих патронного і збройового заводів Бєлобородов створив перший в світі «Оркестр гуртка любителів гри на хроматичних гармоніках». Цей оркестр був першим, який грав за нотним партитур. Серед цінителів професіоналізму гармоністів був і Лев Толстой. Перед ним оркестр виступав у 1893 р. недалеко від Косою гори на дачі Бєлобородова.

Перший публічний виступ оркестру відбувся у лютому 1897 р. Воно проходило в Дворянському зібранні Тули. Після цього оркестр Бєлобородова постійно гастролював і виступав в Серпухові, Калузі, Воронежі, Орлі і іншим російським містам.

В експозиції музею Бєлобородова повною мірою відображена культурна музична середовище Тули початку 20 ст. У музеї можна побачити різні гармоніки, в тому числі й знамениту віденську, але основним експонатом є тульська «хроматична» гармонь, яка була виконана на замовлення Н.І. Бєлобородова в 1878 р. Л. А. Чулковым. Винахід Н.І. Бєлобородова дало нове звучання гармоніках, що дало можливість П. І. Чайковському ввести їх у симфонічний оркестр.

Інтер’єр меморіальних приміщень оформлений афішами, фотографіями, предметами і меблями початку 20 ст. Кульмінаційним моментом експозиції є знайомство з відтворюють музичні звуки часів Бєлобородова діючими грамофоном і фисгармонией.