Соборна дзвіниця Суздальського кремля

Соборна дзвіниця Суздальського кремля

На сьогоднішній день відомо, що суздальські майстри-архітектори 17 століття славилися величною монументальністю своїх будівель і споруд. Одним з характерних прикладів може служити соборна дзвіниця, розташована при Богородице-Різдвяному соборі, а саме з його південного боку. Дзвіниця збудована у формі високого восьмигранника і завершується за допомогою гігантського шатра. У свій час вона вважалася однією з найвищих архітектурних споруд міста, яка вінчала інші будівлі міста-кремля.

У період спорудження соборної дзвіниці до нашого часу дійшло єдине повідомлення, зроблене Ананием Федоровим у написаній ним «Історичному зборах про святому граді Суждале». У даному нарисі сказано, що будівля дзвіниці була проведена при архієпископі Серапионе, що сталося в 1635 році – під час перебування на престолі царя Михайла Федоровича.

У внутрішньому просторі дзвіниці, на другому ярусі, є два престолу, один з яких освячений в ім’я Благовіщення, а інший – на честь святої царської дочки Феодосії.

Для мети з’єднання стоять неподалік митрополичих покоїв з будівлею храму з боку західного фасаду дзвіниці були збудовані великі довгасті переходи, розташовані на декількох піднесених прольотах і оснащених потужними склепіннями. У верхній частині склепінь був оснащений коридор, довжина якого сягала 22 метрів, при цьому його освітлення проводилося шляхом створення великої кількості віконних прорізів. Для того щоб пройти в коридор в палатних стінах і стінах дзвіниці, були збудовані перспективні портали.

З північної сторони переходів і дзвіниці примикає велика двоярусна галерея, головна маса якої припадає на арки першого поверху. Поділ арок другого поверху виконано в якості декоративних парних ширинок, оснащених кахлями зеленого кольору. З боку північного сходу розташоване високий ґанок, завершення якого виконано за допомогою шатра. Сходи – дуже широка і виводить на другий поверх галереї.

Дзвіниця Богородице-Різдвяного собору являє собою грандіозне і дивно масштабне спорудження, у зовнішньому образі якого яскраво представлена велика майстерність і уміння суздальських майстрів-зодчих, які відмінно змогли з’єднати воєдино два різночасових приміщення в прекрасний, гармонійно оформлене твір архітектури.

Згідно збереженим до сьогоднішнього дня джерел, у 1719 році в будівлі собору сталася пожежа. Необхідної для відновлення суми не виявилося, унаслідок чого згорілі споруди просто розібрали на складові частини. На їх місці була збудована висока масивна стіна з каменю, яка відокремила соборний двір від розташованої поруч вулиці.

На сьогоднішній день було проведено дослідження, за результатами яких було складено проект – дані роботи проводилися за підтримки реставраційного ділянки Суздаля Володимирських майстерень. За результатами робіт переходи і галерея були повністю відновлені. Автором проекту виступив А. Варганів.

В середині 1967 року талановиті майстри з міста Суздаль К. М. Чичерін і А. В. Тихонов змогли відновити раніше втрачені дзвіниці годинник, оснащені курантами. Протягом довгого часу ці години відбивали не тільки години, але й чверті години і навіть хвилини.

Варто відзначити, що соборна дзвіниця входить до складу Володимиро-Суздальського заповідного музею, при цьому в її будівлі представлений унікальний пам’ятник давньоруського народного мистецтва, що датується кінцем 17 століття – Йорданська сень. Вона являє собою досить високий навіс, зроблений у вигляді п’ятиглавого храму на 4-х стовпах. Висота сіни дорівнює 8,5 м. Створення суздальської сіни було також пов’язано з митрополитом Іларіоном. Сень розписана темперними фарбами і прикрашена рослинним орнаментом, який складається з завитків, квітів і листя. Щороку на свято Хрещення її збирали, а на протязі всього року вона в розібраному вигляді зберігалася в спеціальному приміщенні.

На сьогоднішній день дзвіниця повністю відновлена і є невід’ємною частиною Суздальського кремля.