Будинок письменника К. М. Симонова

Будинок письменника К. М. Симонова

У двоповерховому будинку на вулиці Мічуріна (раніше вул. Мала Сергіївська) провів своє дитинство, отроцтво і юність радянський письменник Костянтин Михайлович Симонов. Будинок, де проживав молодий поет з батьками відносилося до військового відомства і на першому поверсі дружною комуною розташовувалися сім’ї військовослужбовців Саратовської дивізії. Вітчим Симонова – Олександр Іванович Іваніщев, учасник двох воєн і командир запасу, викладав тактику в школі перепідготовки командного складу, що знаходилася поблизу (будівля духовної семінарії). Мати – княжна Оболенська (після заміжжя змінивши прізвище, не афішувала аристократичне походження), терпляче переносила всі тяготи командирської дружини, активно беручи участь у різних комісіях сприяння.

Костянтин Михайлович Симонов (при народженні було дано ім’я – Кирило, але при неможливості чітко самому вимовити звуки «л» і «р» ім’я було самовільно замінено), в юні роки став автором поем «Суворов» і «Льодове побоїще», у воєнний час у всіх театрах країни ставилися п’єси: «Хлопець з нашого міста», «Російські люди». Всенародна популярність і любов прийшла до Симонову після виходу збірки віршів, коли люди далекі від поезії цитували в листах з фронту рядки з «Чекай мене». Вже в мирний час Костянтин Михайлович почав друкувати романи, що стали класикою, згодом вийшли на кіноекрани з легендарними акторами.

У Саратові крім будинку письменника є пам’ятник і меморіальна дошка на будівлі ПТУ де навчався колись юний Симонов. У Москві, Могильові та Гулькевичах в його честь названо вулиці. У 1984 році був спущений на воду чотирипалубних теплохід «Костянтин Симонов» в НДР і існує однойменний астероїд «2426 Simonov».

Після реставрації будівлі, де проживав К. М. Симонов, новим господарем став «Комітет з охорони культурної спадщини».