Петровський монастир

Петровський монастир

Петровський монастир розташований на березі озера Неро. Він був заснований в 13 ст. царевичем Ординським, чудотворцем Петром, якраз на тому місці, де йому дивним чином з’явилися апостоли Петро і Павло. Царевич приїхав до Ростова з Орди разом з єпископом Ростовським Кирилом. Останній, коли був у хана Берке, дядька царевича, розповів йому про віру християнської і про чудеса, скоєних Леонтієм Ростовським. Царевич потай від своїх родичів виїхав з Орди і вирішив прийняти християнство. Він наздогнав Кирила і вмовив взяти його з собою. Прибувши в Ростов, він жив у єпископа, ходив на богослужіння і намагався як можна ближче познайомитися з православ’ям, а, коли він дізнався про смерть хана Берке, то хрестився, взявши ім’я Петра. Одного разу на березі озера під час соколиного полювання царевич не встиг повернутися додому, і йому довелося ночувати в лісі. Ось тоді і з’явилися двоє святих, які сказали йому про те, що на цьому місці повинен бути храм в їх честь. Після цього вони вручили царевичу два мішка – з сріблом і золотом − і зникли. У цю ж ніч сталося бачення і у святителя Ігнатія, єпископа Ростовського, йому теж з’явилися апостоли з повелінням поставити храм.

Незабаром нова церква була збудована на березі озера. Петро прожив до глибокої старості в Ростові і залишив після себе численне потомство (нащадки його протягом кількох століть проживали в Ростові під прізвищем Чириковых), в кінці свого земного шляху він прийняв постриг.

З підставою Петровського монастиря пов’язана й інша легенда, за якою Петро, царевич Ординський, попросив землю під монастир у ростовського князя, а той, сміючись, запропонував царю стільки землі, скільки він зможе вистелити монетами. Не довго думаючи, Петро почав класти на землю монети з тих мішечків, які подарували йому апостоли: монети не скінчилися до тих пір, поки не була встелена ними велика територія майбутньої обителі. Так почалася історія цього монастиря.

Монастир почав зводитися вже після того, як Петро помер (це сталося у 1290 р.). Царевича Петра почали почитати з 14 ст., помісне святкування було встановлено з 1547 р.

Протягом тривалого часу споруди монастиря були дерев’яними. У 1682-1684 рр. був зведений кам’яний Петропавлівський собор на місці старого дерев’яного. Він представляв собою п’ятиглавий просторий хрестовокупольний соборний храм. На передній стіні соборної церкви був написаний образ, що розповідає про явлення святих апостолів Петра і Павла царевичу. Стіни церкви прорізали дванадцять вікон з залізними ґратами. До церкви примикає кам’яна паперть, крита тесом. Над входом до церкви розташовувався барвистий образ Ісуса Христа.

У храмі зберігалися під спудом мощі прп. Петра. В самому ж соборі під різьблений покровом на високому постаменті стояла порожня раку. Соборний храм відрізнявся чудовим іконостасом, в якому знаходилися ікони стародавнього письма; особливу увагу звертала на себе ікона преподобного Петра з житієм, в межі присвяченому йому. Над труною царевича стояли три належали йому за життя ікони: святого Миколи Чудотворця, Богоматері Одигітрії, великомученика Дмитра, відрізняються чудовим листом. Біля раки преподобного Петра відбувалося чимало зцілень, про що свідчать літописи монастиря. У радянські часи собор зруйнували, про його зовнішності сьогодні можна судити лише за описами минулих часів.

Інша кам’яна церква, яка є трапезної, побудована на честь Похвали Божої Матері у 1692-1696 рр.., вона збереглася до нашого часу. Храм являє собою двоповерхову простора будівля, що має широкий квадратний основний обсяг і велику трапезну. Коли стіни її прикрашали різьблені кам’яні наличники на вікнах, фризи і карнизи, витончені кокошники. Сьогодні від того декору залишились тільки деякі фрагменти.

У 1805 р. було розпочато будівництво настоятельского корпусу, яке було завершено в 1811 р. В 1835-1845 рр. монастир обнесли огорожею з чотирикутними масивними вежами. Сьогодні від огорожі майже нічого не залишилося, але башти збереглися. У радянські часи вони використовувалися як житлові приміщення, як і настоятельський корпус.

Монастир у 1928 р. закрили, братія була переведена в Авраамиев монастир. Триярусна дзвіниця була зруйнована, Святі ворота і огорожа розібрані, а інші будівлі передали для потреб жителів Петровської слободи.

Відродження обителі почалося в кінці 1990-х рр. У 1999 р. на місці зруйнованого соборного храму встановили пам’ятний хрест. А в 2000 р. почалася передача будівель монастиря православній громаді. Біля входу в монастир встановлена дошка, на якій можна побачити, яким відроджується монастир був раніше.