Фінська церква Святої Марії

Фінська церква Святої Марії

У Санкт-Петербурзі, на вулиці Великій Конюшенної в будинку під номером 8-а розташовується євангелічно-лютеранська церква Святої Марії. В даний час цей діючий прихід є і кафедральним собором Євангелічно-лютеранської церкви Ингрии (ЕЛЦИ) і головним фінським приходом Петербурга.

Початок громаді було покладено в середині 17 століття в Ниеншанце. Тоді вона перебувала під юрисдикцією шведської церкви. Після закінчення Північної війни та передачі Інгерманландії Російської імперії жителі тих земель переселилися в Санкт-Петербург. На новому місці зборів і служби проходили в приватному будинку. Вів їх пастор Яків Майделин.

В царювання Ганни Іоанівни, у 1734 р. громаді подарували ділянку землі неподалік від того місця, де нині розташований Невський проспект. Там була закладена церква Святої Марії. Після того, як у 1745 р. фінська і шведська громади розділилися, за фінською було залишено колишнє місце. Спочатку тут був споруджений дерев’яний храм, який, коли він занепав, замінили кам’яним. В церкві було два притулку, одягу для бідних, богодєльня, школа. До парафії належали молитовний будинок у містечку Лахта і капличка на фінському ділянці на Митрофаниевском кладовищі.

Церква Святої Марії завжди була центром фінської громади Санкт-Петербурга. Петербурзькі фіни ділилися на дві групи – чухон-інгерманландців, корінних жителів приневских земель і финляндцев, які приїхали з князівства Фінляндського. Згідно з переписом населення, в 1881 р. фінів у Петербурзі було близько 20 тисяч. Жінки в основному працювали прачками, прислугою, няньками, куховарками, а чоловіки – візниками, шевцями, трубочистами, кравцями. До числа еліти входили фінські шведи, серед них були ювеліри та ремісники, які, отримавши необхідні знання та зібравши грошей, поверталися на батьківщину. З цих кіл відбувалися і пастори церкви. Після революції і громадянської війни більшовики з великою довірою ставилися до ингерманландцам, оскільки вони допомагали завозити в Петербург зброю і революційну літературу. Финляндцы в переважній своїй більшості були вислані.

Будівля церкви в нинішньому вигляді було зведено за проектом архітектора Р. Паульсена в 1803 р., а освячена у грудні 1805 р. Реконструкція 1871 року проходила під керівництвом відомого архітектора К. Андерсона, а 1890 року – Л. Бенуа.

Фасад храму, звернений на вул. Велику Конюшенну, прикрашений портиком з трикутним фронтоном. Над церквою – сферичний купол. На портику фасаду – ніші, в яких колись були встановлені скульптури апостолів Петра і Павла. Пізніше вони були замінені вазами парапету.

В 30-е роки 20 століття церкву закрили, а будівлю віддали під гуртожиток. З 70-х років там був «Будинок Природи». Відродження спільності фінської громади міста було покладено в 1988 р. з відкриттям товариства «Инкерин лиитто» (Інгерманландський союз). У постперебудовний період, у 1990 р. церкву передали ЕЛЦИ. Повторне освячення відбулося в 2002 р. На церемонії був присутній президент Фінляндії Т. Халонен і 1-й губернатор Санкт-Петербурга Ст. Яковлєв.

У 2010 р. в церкві був встановлений 27 регістровий необарочний духовий орган з механічними ігрової та реєстрової трактурами. У грудні того ж року орган був освячений і інаугурован. У цьому захід брали участь Марина Вяйзя, головний органіст церкви св. Марії, професори Сібеліус-академії (Фінляндія) К. Хямяляйнен, О. Портан, К. Юссила. На наступний день відбувся концерт, присвячений Дню незалежності Фінляндії.

В даний час пастором приходу є Михайло Іванов. Зараз в парафії Святої Марії проводяться різного роду урочисті збори, фольклорні свята і концерти.