Мавзолей Дружину-благодійнику в Павлівському парку

Мавзолей Дружину-благодійнику в Павлівському парку

Єдиним архітектурним пам’ятником в районі Нової Сільвії в Павлівському парку є Мавзолей Павла I. Це – не усипальниця імператора. Павло I, як і всі члени імператорської прізвища, похований в Петропавлівському соборі Санкт-Петербурга. В архівних документах це паркова споруда носить назву «Пам’ятник в місті Павловськ». В одному з своїх листів імператриця Марія Федорівна згадує його як «Монумент», а в договорі з архітектором Карло Доменіко Вісконті називає «Храмом». Сучасна назва — «Дружину-Благодійнику» або «Мавзолей Павла I».

Бажаючи увічнити пам’ять покійного чоловіка, вдовуюча імператриця Марія Федорівна, замовила кільком архітекторам проекти пам’ятника. У 1805 році вона затвердила проектну роботу архітектора Тома де тому вона, в основу якої майстер поклав мотив фасаду надгробного пам’ятника Софії Доротеї, матері Марії Федорівни, похованої в Шарлоттенбурзі.

У 1805 році влітку була здійснена закладка Мавзолею. Його зведенням займався кам’яних справ майстер К. Вісконті. Пам’ятна споруда без поховання або, по-іншому, помилкове надгробок (кенотаф) було изваяно відомим російським скульптором Іваном Петровичем Мартосом. У 1810 році відбулася урочиста церемонія відкриття Мавзолею.

Мавзолей Дружину-благодійнику розміщений в глибині Павловського парку, важко прохідному лісі, на березі яру. Він виконаний у формі маленького грецького храму-простиля, з четырехехколонным портиком. Колони доричного ордера, виточені з червоного граніту, відтіняють сірі мармурові капітелі. Стіни Мавзолею виконані з цегли, оброблені піщаником жовтуватого кольору. Дверний отвір розташований у центрі головного фасаду. На фронтоні дверного отвору є напис, виконана з рельєфних визолочених букв – «Дружину-Благодійнику». Крім того, на південному фронтоні можна прочитати: «Імператору Павлу I і Самодержцю Всеросійському. Народився 20 вересня-го дня 1754 року. Помер 11 березня-го дня 1801 року».

В Мавзолей ведуть високі ажурні двері з заліза, виготовлені за ескізами Тома де тому вона. Золочені похоронні емблеми: перевернуті факели і вази-слезницы є на дверній решітці. Стіни Мавзолею облицьовані штучним мармуром білого тону. Внизу він відтінений високою панеллю з мармуру темно-сірого кольору. На горельєфи зображена фігура «Алегорія Історії», виконана скульптором Жаном-Батистом Нашоном.

На південній стіні, а точніше на горельєфи, в центрі, на низькому постаменті є зображення урни, покритої драпіруванням. Складки скорботного покривала широко розходяться і заповнюють всю центральну горельефную частина. По боках урни є дві фігурки ридаючих амурів, в руках у них – перевернуті смолоскипи. З правої сторони від них – глобус, з лівої – палітра з китицями. Скульптурний ансамбль «Скорботні науки і художності» належить скульптору Жозефу Камберлену. Ескізи до обох горельефам розробив архітектор Те де Томон.

Приміщення Мавзолею виконано в підкреслено аскетичною манері. Всі увагу притягує монумент. Тут на тлі гранітної піраміди темно-червоного тону встановлена скульптурна композиція з білого мармуру. Ми бачимо коленопреклоненную жінку в античному одязі, в скорботі припадающую до поховальній урні. Корона на голові – свідоцтво сану плакальниці. Скульптура знаходиться на високому п’єдесталі і прикрашена барельєфом, на якому в алегоричному вигляді зображені всі діти Павла I на момент його смерті, а точніше на 11 березня 1801 року. П’єдестал і піраміда належать роботи камнереза Самсона Суханова.

У роки Великої Вітчизняної війни парковий павільйон Мавзолей Дружину-благодійнику і кенотаф зазнали руйнування. Після війни тут була організована велика відновлювальна діяльність.