Церква Стрітення Володимирської ікони Божої Матері Стрітенського монастиря

Церква Стрітення Володимирської ікони Божої Матері Стрітенського монастиря

Нинішня церква Стрітення Володимирської ікони Божої Матері була побудована в 1785 р. (але його історія налічує майже 800 років). Вперше вона була зведена на березі Клязьми за велінням Андрія Боголюбського. Приводом для будівництва церкви стала зустріч ікони Володимирської Божої Матері (стрітення), яку перевозили з Боголюбова в Успенський собор. Саме в цьому місці князь зустрічав ікону в супроводі духовенства і при величезному скупченні народу. У пам’ять про це і був побудований дерев’яний храм.

У 1237 р. монголо-татарські війська спалили Стрітенську церкву. Після цього її довго не відновлювали, вона знову починає згадуватися лише з 1656 р. Пізніше оновлюваний і перебудовується храм зустрічається вже в документах другої половини 17 ст. В цей період його приписали до Успенського собору, але в 1710 р. в Стрітенському храмі богослужіння вів свій священик.

До початку 18 ст. на місці Стрілецької та Гатілової слобід почала заселятися Солдатська слобода, а так як свого храму у них не було, то місцеві жителі ходили в розташовані поблизу Казанський і Петропавлівський храми. Петропавлівська церква через якийсь час згоріла, а Казанську з Ямській слободою перенесли за місто. Залишившись без церкви жителі Солдатської слободи, в 1784 р. були змушені просити єпископа Володимирського і Муромського про перенесення в слободу старої дерев’яної Христорождественской церкви. Прохання було задоволено, але перенесли в слободу Стрітенську церкву з берега Клязьми. До весни 1785 р. храм був розібраний і поставлений в Солдатській слободі. У 1788 р. до храму прибудували теплу церкву в ім’я Стрітення з іконостасом, привезеним з скасованого Покровського монастиря.

До початку 19 ст. Стрітенська церква залишалася єдиним дерев’яним храмом у місті. У 1805 р. парафіяни цієї церкви подали у духовну консисторію прохання про дозвіл звести кам’яний храм. У 1805 р. дозвіл було отримано. Поки будувався кам’яний храм, богослужіння йшли в дерев’яному храмі. У 1807 р. вже було освячено приділ на честь Стрітення Господнього, в 1809 р. – головний престол в ім’я Володимирської ікони Божої Матері. Тоді ж побудували і дзвіницю, увінчану шпилем.

Церква не відрізнялася ні особливою розкішшю, ні багатством. Богослужбова начиння була з міді, цінність представляв тільки запрестольний образ Богоматері, який був прикрашений дрібними перлами. У 1829 р. тесів дах Стрітенського храму була замінена на залізну, була позолочена глава над холодним храмом, а також маленькі розділу на кінці дзвонового шпиля і над вівтарем. У той же час триярусний «гладкий» іконостас був замінений новим різьбленим. У теплому храмі іконостас був замінений в 1834 році. У 1830-1832 рр. стіни вівтаря були прикрашені священними картинами, а через 10 років ярославський міщанин Михайло Швецов розписав холодну церкву.

У 1866 р. був побудований північний боковий вівтар, його престол був освячений в ім’я ікони Божої Матері «Всіх Скорботних Радість».

За описом 1809 р. на дзвіниці було 4 дзвони, найбільший з них важив 424 кг. В 1816 р. дзвін замінили. Але в 1817 р. цей дзвін був знятий, його замінили ще більш важким (1084 кг). У 1875 р. був встановлений дзвін у 100 пудів, колишній був розбитий. На дзвіниці цей дзвін провисів аж до жовтневих подій 1917 р.

Перший удар по церкві було завдано в квітні 1922 р., тоді була вилучена срібне церковне начиння вагою 26 кг У листопаді 1923 р. громада при храмі становила 148 осіб. Богослужіння проводилися регулярно, хоча на їх проведення і доводилося отримувати дозвіл.

7 березня 1930 р. Стрітенську церкву закрили з метою передачі її жителям Червоного містечка і Солдатської слободи під культурно-освітня установа. Парафіяни виступили на захист церкви, написавши у ВЦВК скаргу, церква була залишена громаді. Інша спроба закрити храм також не була успішною.

До самих останніх днів у церкві продовжував служити М. С. Бєляєв, який був її настоятелем ще з 1888 р. Батюшка разом з парафіянами перешкоджав закриття храму, але, тим не менш, 29 квітня 1937 р. церква була закрита. Осквернений храм був і складом, і підприємством по деревообробці.

Більш ніж через півстоліття після закриття в 1992 р. церква знову була повернута Російської Православної Церкви. Сьогодні це діючий храм Володимира.