Садиба Каминіна

Садиба Каминіна

Першим власником цього особняка в Хлібному провулку став Лук’ян Каминін, обер-прокурор, організатор московського архіву Міністерства юстиції. Його особняк тепер вважається найстарішим будівлею Хлібного провулка і визнаний зразком архітектури XVIII століття.

Лук’ян Каминін придбав земельну ділянку в провулку в 1758 році і почав будівництво двоповерхового кам’яного будинку з двома флігелями. До Каминіна землею володів його шурин, князь Щербатов. Камынинский особняк був побудований з дотриманням всіх правил класицистичного стилю, проте початковий вигляд будівлі був знищений в 1812 році – після пожежі від цього зразка раннього класицизму залишились тільки цегляні стіни.

Через три роки згорілий будинок придбав купець Михайло Забєлін і ще через кілька років почав її відновлювати. Після реконструкції на фасаді головного будинку з’явився портик з напівколонами коринфського ордера. В будинку купця Забєліна не раз бував майбутній письменник Михайло Салтиков-Щедрін, якому Забєлін доводився рідним дідом по материнській лінії.

У другій половині XIX століття частина приміщень забелинского особняка здавали в оренду. З 1865 року в ньому розміщувалася редакція «Московської газети» — видання політичного та «науково-літературного», який мав консервативними поглядами. Її видавцем був Микола Бочаров, у підготовці номерів брали участь московські публіцисти і літератори, наприклад, поет Олексій О.плещеєв.

В кінці XIX і на початку ХХ століття в будівлі перебували класи приватної гімназії. Після революції садиба використовувалася в якості приміщення семирічної школи, потім була передана факультету суспільних наук Московського університету. Зараз колишній камынинский будинок займає інститут США і Канади Російської академії наук.