Свято-Успенський монастир

Свято-Успенський монастир

Головна визначна пам’ятка міста Стариці – Свято-Успенський монастир на березі річки. За переказами, монастир заснований в 1110 році монахами Києво-Печерської лаври Никандром і Трифоном. Основні кам’яні споруди зведені в XVI-XVII століттях.

Справжній розквіт будівництва переживає монастир при князі Андрії Іоанновичі Старицком. У 1503-1537 роках зводиться монументальний білокам’яний Успенський собор, увінчаний п’ятиглавієм. Незважаючи на те, що в плані собор був досить традиційний, дещо витягнутий з заходу на схід, має чотири досить масивних внутрішніх стовпа і три апсиди, він представляє оригінальний пам’ятник російського зодчого першої половини XVI століття. Своєрідність собору полягає в його зовнішньому вигляді, який визначається складною пірамідальною композицією. Зодчий надав центральну главу храму, поставивши її на восьмигранний постамент, колись прикрашений килевидными кокошниками. Кутові частини храму він знизив, завершивши їх самостійними розділами, також мають у своїй підставі декоративні кокошники.

Під собором — великий подклет, складений з білого каменю, він призначався, можливо, для поховання княжої родини і настоятелів. Сам собор дуже світлий і просторий. Син князя Андрія Івановича — князь Володимир Старицький прикрасив всередині собору стіни і влаштував триярусний іконостас.

У 1570 році царем Іваном Грозним будується Введенська церква, увінчана високим шатром, з великою трапезною палатою в два поверхи. Вгорі розташований великий трапезний зал, до якого з північного сходу примикає тепла церква. Над нею підноситься високий кам’яний намет. Внизу — великі приміщення для куховарні, комор, льохів. У 1802 році з півночі до церкви прибудували паперть, а ще пізніше з південної сторони — палату, де перебувала монастирська ризниця.

У 1694 році над західними святими вратами споруджується церква Іоанна Богослова на місці згорілої церкви Василя Анкірського. При порівняно невеликих розмірах храм привертає монументальністю вигляду і суворої лаконічністю силуету.

У XVIII столітті монастир був оточений кам’яною огорожею, фрагмент її з круглою вежею збереглися з південно-східної сторони. В комплекс входять братський і настійна корпусу, південні ворота (1885), мавзолей-усипальниця Глєбова-Стрешнєва.

Висотною домінантою комплексу є триярусна шатрова дзвіниця. До 1930 року тут знаходилися унікальні годинник-куранти, а в першому ярусі була розташована каплиця над могилою першого російського патріарха Іова, уродженця Стариці.

У 1819 році закінчено будівництво Троїцької церкви, виконаної у формах пізнього класицизму. У приміщенні церкви довгий час розміщувався історико-археологічний музей. Творці його — В. Крилов і Є. Клодт, онук знаменитого скульптора.