Музей музики

Музей музики

Днем народження Музею музики вважається 1911 рік. Саме тоді Мікеланджело Ламбертини, музикознавець, почав збирати колекцію музичних інструментів, партитур та іконографічних зразків, які були розкидані в різних громадських і релігійних організаціях, щоб вони знаходилися всі в одному місці, музеї. Трохи пізніше він об’єднав свої зусилля з Антоніо Карвальо Монтейро, колекціонером, який придбав колекцію Альфреда Кайла, яку збиралися вивезти з країни. Всі колекційні експонати були зібрані разом і зберігалися в будинку на вулиці Руа до Алекрим.

У 1920 році Ламбертини і Монтейро померли, і проект створення музею призупинився. У 1931 році куратор музею і бібліотеки Національної консерваторії, Томас Борба, виявив колекцію і продовжив поповнювати її, викупивши частину колекції Монтейро у його спадкоємців.

Музей періодично переїжджав, так як кількість експонатів збільшується. У 1994 році музей музики був відкритий на новому місці – під землею. Музей знаходиться на двох пристосованих до нових умов поверхах західного крила станції метро Алто Дос Монхос. Крім того, що в колекції музею представлені музичні інструменти, серед експонатів також є друковані та рукописні документи, велика фонотека з більш ніж 9000 творів. Тут багато виробів з кераміки, скульптур, фотографій, гравюр і картин.

Колекція музичних інструментів музею – одна з найбагатших в Європі і нараховує більше тисячі інструментів XVI-XX століть. Серед музичних інструментів — відоме піаніно Boisselot et Fils, яке Ференц Лист привіз із Франції в 1845 році, і віолончель Антоніо Страдіварі, колись належала королю Луїсу, грав на ній. Окремо варто відзначити, що у світі існує лише два примірники гобоя Эйхентопфа XVIII століття, і один з цих примірників знаходиться в Музеї музики в Лісабоні.