Католицький собор Божественного Провиденья

Католицький собор Божественного Провиденья

Католицький собор Божественного Провиденья є духовним і релігійним центром Кишинева. Історія створення собору почалася в 20-е роки XIX століття, коли на цьому місці була зведена невелика каплиця в ім’я Божественного Провиденья. Інтер’єр каплиці вражав парафіян своєю красою – численні ікони, витіювата ліплення на стінах, три вівтарі, красива ризниця. Однак через десять років після будівництва виникла потреба у спорудженні більш солідною за розмірами церкви, так як каплиця не могла вмістити всіх віруючих. Оскільки коштів на будівництво церкви не вистачало, царю Миколі I було надіслано клопотання про виділення грошей з державної скарбниці. В результаті, на будівництво було виділено 20 тис. рублів.

Автором проекту і головним архітектором церкви виступив архітектор, професор Архітектури Академії образотворчих мистецтв Санкт-Петербурга – Йосип Шарлеман. Собор був побудований в стилі пізнього неокласицизму і мав форму витягнутого прямокутника. Всередині храм був розділений за допомогою рядів колон (по шість у кожному ряду) на три нефи. У головному вівтарі (дерев’яному, з кам’яним престолом) розмітили короновану ікону Божої Матері з Немовлям Ісусом на руках. Крім цього в церкві було багато ікон, релігійних скульптур.

У 1963 році рішенням Ради у справах релігійних культів, служби в церкві опинилися під забороною. Однак лише через рік насильницьким шляхом вдалося остаточно видворити віруючих з храму. Восени 1964 року будівля церкви віддали під потреби побудованої на його території школи № 56, де облаштували Актовий зал. Пізніше в будівлі храму розташовувалася студія звукозапису кинематографисткой студії «Молдова-фільм», деякий час функціонував поетичний театр.

У 1989 році після численних петицій і звернень в центральні влади СРСР, ООН будівля церкви повернули віруючим.