Беер-Шева

Беер-Шева (Ізраїль)

Корисна інформація для туристів про Беер-Шеві в Ізраїлі — географічне положення, туристична інфраструктура, карта, архітектурні особливості і визначні пам’ятки. Беер-Шева – південний ізраїльське місто, населення якого з неквапливою послідовністю наближається до двомстам тисячам жителям. Назва міста походить від івритського словосполучення «криниця клятви». У числиться адміністративним центром південного Ізраїлю місті розташовані міський суд, регіональні відділення державних служб, міський театр, друга за величиною ізраїльська лікарня Сорока, ряд навчальних закладів, що включає Університет Бен-Гуріона.

Історія міста, формально заснованого лише в 1900 році, реально йде углиб тисячоліть. Згідно біблійного джерела, що тут Авраам і побічні йому Ісак вирили колодязі. Нині на місці став легендою колодязя відкрито музей. Вперше назва міста Тора згадує 3700 років тому.

І весь час існування Беер-Шеви він вважався транспортним вузлом, здатним контролювати шляху до життєво значущим пунктів: Червоного моря, Єгипті, Палестині. Не дивно, що за такий ключовий стратегічний пункт століттями не припинялися кровопролитні сутички. Тут залишили свої військові поховання візантійці, єгиптяни, хрестоносці, римляни. Низка нескінченних воєн заблокувала, по суті, приріст міського населення, результатом чого стало зникнення в XIII столітті Беер-Шева з переліку існуючих міст.

У 1900 році подпавший під турецьке правління і перетворений ними в адміністративний центр місто нові господарі почали заново відбудовувати.

У період халколіту в цих місцях плавили метал, виготовляли предмети з каменю, кістки, слонової кістки. Слонова кістка, до речі, доставлялася з Африки, підтверджує зв’язки з Єгиптом. В основному ж економіка даної культури базувалася на розведенні кіз і овець і вирощування жита й пшениці.

У біблійні часи Беер-Шева була помітним центром регіональної активності. Тоді регіон відрізнявся великими неукріпленими поселеннями. Послідував період елліністичної ери місто пережило в якості маленького сторожового поста.

Завершення будівництва Суецького каналу ознаменувався прагненням турецьких властей зміцнитися в цих пустельних землях – притулок кочових бедуїнських племен. Викуплені владою землі передавалися бедуїнів безкоштовно, а будівництвом міста керували європейські архітектори. За зразок бралася європейська ж міське планування.

За даними 1916 року, чисельність городян склала 3 000 жителів. З’явилася залізна дорога в Дамаск і Єрусалим, станція, ряд громадських будівель: будинок намісника, мечеть, школа для дітей бедуїнів. Перша світова війна підхльоснула розвиток Беер-Шева як опорного пункту для протистояння британцям, укоріненим в Єгипті. Затишшя, що панувало в міському розвитку після Першої світової, змінилося стимулом, який явився в образі Другої світової війни: відродилися занедбані військові бази, жителі згадали навички будівельників, постачальників та підрядників британської армії.

Після проголошення держави Ізраїль в місті базувалися короткий період нерегулярні арабські підрозділи, які були змінені єгипетськими частинами і, нарешті, в місто увійшли ізраїльтяни. Вони почали селити демобілізованих солдатів, до яких приєднали нових репатріантів.

Не дивно, що Беер-Шева, як місто з такою заглибленістю в історію, рясніє безліччю пам’яток. Прикладом може служити Колодязь Авраама, розташований на місці виритого колись Авраамом колодязя. Дійшов до нас експонат датується візантійським періодом.

Інша пам’ятка – будинок намісника, який прийняв в наші дні під свої склепіння Негевский музей мистецтва. Можна ще згадати найбільшу в Ізраїлі британське військове кладовище. Тут спочивають 1239 воїна Британської армії, що билися в Єгипетському Експедиційному корпусі.