Церква Св. Петра

Церква Св. Петра

Католицька церква святого Петра з її стрункою дзвіницею – одне з найбільш примітних будівель у Старому Яффо. Зведена в стилі бароко з рожевого цегли, воно, крім того, ще й дуже красиво.

Посвячення церкви чолі апостолів викликано конкретною причиною, в цих місцях сталися дивні події, пов’язані з ім’ям Петра. В Яффо його привела слізне прохання послідовників Христа – вони закликали апостола до одру щойно померлої жінки. Тавіфа була доброчесного християнкою, творившей багато милостині. «Діяння святих апостолів» розповідають про подальше так: «Петро вислав геть, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіфа! встань. І вона відкрила очі свої і, побачивши Петра, сіла» (Дії 9:40).

Після цього Петро гостював у домі Симона кожум’яки, розташованому неподалік, «за море». Саме тут під час молитви апостола голос небесний, визначив долі християнства: «Що Бог очистив, ти не погань».Так Бог відкрив Петру, що не можна «почитати жодну людину не мав за огидну чи то за нечисту». З цього моменту святий став полум’яним прихильником проповіді Слова Божого серед язичників.

Церква на її нинішньому місці була споруджена в 1654 році на фундаменті середньовічної цитаделі XIII століття. В кінці XVIII століття храм двічі піддавався руйнуванню і двічі перебудовувався, щоразу змінюючи вигляд. Нинішня будівля відноситься до кінця XIX століття. Однак у нього включені залишки цитаделі часів Людовика Святого, розташовані біля ризниці. Це два приміщення з низькими стелями і вузькими вікнами-амбразурами. Вважається, що саме тут в 1799 році під час своєї близькосхідної військової кампанії жив Наполеон Бонапарт.

Інтер’єр церкви незвичайний для Близького Сходу: високою склепінчастою стелею, вітражами і облицьованими мармуром стінами будівля нагадує скоріше європейські собори. На вітражах, виготовлених в Мюнхені, зображені головні епізоди з життя святого Петра: чудесний улов риби, присутність при Преображенні Господньому, вручення Господом Петру ключів від раю, обмивання ніг під час Таємної Вечері, воскресіння Тавіфи. Вівтарна картина ілюструє епізод з баченням в будинку гарбарника Симона. Варто звернути увагу і на різьблену кафедру у формі дерева.

Окормляє церква ордену францисканців, чиє діяльну присутність у Святій Землі триває з XIII століття. У 1342 році папа Климент VI оголосив францисканців охоронцями святих місць. На західному фасаді церкви можна побачити герб ордену: в овальному картуші – дві руки, одна належить Ісусу Христу, інша – святому Франциску Ассизькому, засновника ордену.

Легенда свідчить, що першу церкву звели тут хрестоносці, вшановуючи те саме місце, де колись стояв скромний будинок гарбарника Симона. Чи так, сказати неможливо. Але дзвіниця церкви, добре видна з моря, здалеку вказує прочанам берег, де здійснював свій чудовий працю святий Петро.