Монастир Святого Хреста

Монастир Святого Хреста

Монастир Святого Хреста, пов’язаний з ім’ям Шоти Руставелі, доріг кожному грузину, але належить Єрусалимському патріархатові (Грецької православної церкви).

Знаходиться він на заході Єрусалиму, між багатим житловим кварталом і урядовими будівлями. Однак у давні часи це було віддалене від міста і відокремлене місце. І дуже важливе для християн – традиція вважає, що саме тут виросло дерево, з якого зробили хрест для розп’яття Ісуса Христа. Перший монастир був тут побудований ще в IV столітті – як свідчить легенда, за вказівкою імператора Костянтина. Пізніше і перси, араби не раз вбивали ченців і руйнували будівлю.

Новий монастир на руїнах побудував в XI столітті грузинський чернець Георгій Шавтелі (гроші на будівництво дав грузинський цар Баграт IV Куропалат). А в XII столітті, як вважають багато істориків, тут з’явився великий грузинський поет, автор славнозвісної поеми «Витязь в тигровій шкурі» Шота Руставелі. Досить імовірно, він був важливим чиновником при дворі цариці Тамари. За однією з версій, він постригся у ченці з-за безнадійної любові до цариці, по інший, більш реалістичною, – приїхав в монастир, щоб особисто керувати черговим його відновленням. Вважається, що тут він і похований, хоча доказів цього немає.

У XIII – XIV століттях обитель процвітала, тут збирались монахи – найкращі грузинські вчені і поети. Проте до XVI століття монастир зачах. В цей час припинилося фінансування його з Грузії, довелося продати частину володінь (а вони коли-то були великі), влізти в борги. Віддати їх не вдалося – з кредиторами розплатилася Грецька православна церква, яка з тих пір володіє монастирем. Вона і відкрила його для відвідувачів.

Здалеку він виглядає, як фортеця. Він і будувався як фортеця, хоча це не допомогло: завойовували монастир не раз, якийсь час тут навіть знаходилася мечеть. За потужними стінами виділяється дзвіниця XIX століття в стилі бароко. Зазвичай відвідувачі можуть оглянути внутрішній двір, келії ченців, стародавній колодязь, колишню трапезну з довгим мармуровим столом, безліч старовинних предметів чернечого побуту, вражаючу церква з кам’яним склепінчастою куполом. Мозаїчна підлога в церкві залишився від самого першого, візантійського, монастиря. Кажуть, що в’їдаються в мозаїку темні плями – це сліди крові ченців, забитих у VIII столітті арабської натовпом. Спеціальне приміщення відзначає місце, де, за переказами, росло те саме Дерево Хреста (як свідчать апокрифи, посаджене і вирощене Лотом).

На одній з колон фреска зображує Шоту Руставелі – це єдиний збережений портрет поета. У 2004 році він був варварськи пошкоджено: знищено обличчя та частина напису на грузинській мові. Офіційно нікого не звинуватили, але подібне тут вже траплялося в XX столітті, коли грузинські написи на фресках прали і замінювали грецькими.