Віа Долороза

Віа Долороза

Віа Долороза, «Шлях скорботи» – надзвичайно важлива для християн вулиця Єрусалиму. Саме по ній, як стверджує традиція, Христос ніс Свій хрест до місця розп’яття.

Хресний шлях починають за Левиними воротами. Відомо, що, зруйнувавши Єрусалим в I столітті, римляни на руїнах побудували місто Елія Капітоліна. Сучасна Віа Долороза, частина його головної вулиці, навряд чи точно відповідає реальному останньому шляху Христа. Але, крім географічного, у Хресного шляху є й інший вимір – духовне.

В Католицькій Церкві під час Великого посту проводять богослужіння Хресної дороги, що дають вірним можливість заново і дуже особисто пережити страждання Ісуса. Зазвичай в храмах поміщені чотирнадцять зображень, відповідних подіям Хресного шляху. Біля них схиляють коліна, здійснюючи так звані стояння. На Віа Долороза стояння відзначені чорними круглими знаками з римськими цифрами, на вулиці їх дев’ять.

Перше стояння – недалеко від Левових воріт, біля школи Аль-Омарийя. Вважається, що тут була преторія, де Пилат судив і віддав на розп’яття Ісуса. Археологічні розкопки показують, що насправді преторія перебувала в іншому місці, на південь від Яффських воріт. Однак традиція саме тут кладе початок Шляху скорботи протяжністю шістсот метрів.

Через дорогу – друге стояння. Тут Спаситель взяв на Свої плечі важкий дерев’яний хрест. У церкві Бичування знаходиться поруч францисканського монастиря є вітражі, на яких – умывающий руки Пилат, бичування Ісуса і увінчання Його терновим вінцем, радість помилуваних розбійника Варавви.

Третє стояння, на розі вулиці Ель-Вад, увічнює місце, де Ісус перший раз впав під тягарем хреста. У крихітній вірменської католицької каплиці XV століття – фреска, що зображає спіткнувся Христа і моляться про Нього ангелів.

Про падіння Христа під час Хресного шляху Писання не говорить нічого. Однак традиція диктує: їх було три, всі вони позначені на Віа Долороза (третя, сьома, дев’ята стояння). Традиція ж вказує місця зустрічей Ісуса з Його матір’ю Марією (четверте стояння) і зі святою Веронікою, отершей Його обличчя шовковою хусткою (шосте). А от зустріч з Симоном Киринеянином, що ніс хрест замість Христа (п’яте стояння) – подія, згадана в Євангелії від Луки. Як і звернення Спасителя до жінок Єрусалиму: «Дочки Єрусалимські, не плачте по мені…» (Лк, 23:28) – це восьме стояння.

Інші стояння – на території храму Гробу Господнього: десяте (Ісуса позбавляють одягу), одинадцяте (пригвождают до хреста), дванадцяте (Спаситель вмирає на хресті), тринадцяте (Ісуса знімають з хреста) і останнє, чотирнадцяте (Христа вважають в труну).

Сьогоднішня Віа Долороза мало нагадує місце зосередження і молитви: з вуличних лавок несуться крики продавців, тісно, гамірно. Але саме таку картину повинен був побачити що йде на кару по вируючим єрусалимським вулицями Христос. У мостовий Віа Долороза є кілька кам’яних плит, ймовірно, стертих ще сандалями римських солдатів. Можна уявити, що за ним ступали закривавлені ноги Спасителя.