Золота башта

Золота башта

Золота башта – одна з основних визначних пам’яток Севільї, стала одним із її символів. Споруда, що є прикладом мавританської архітектури, було зведено на березі річки Гвадалквівір в 1120 році. На протилежному березі розташовувалася точно така ж вежа, яка, на жаль, не збереглася до наших часів. Вежі були з’єднані масивним залізним ланцюгом, яка, опускаючись, перекривала шлях в Севілью по річці. Колись вежа була частиною кріпосної стіни, що оточувала місто і повністю зруйнованої згодом, сама ж Золота башта збереглася практично в первинному своєму вигляді.

Існує дві версії походження назви вежі. За однією з них, башта була названа Золотий, тому що її верхня частина викладена цеглою з білої глини, які, виблискуючи на сонці, відливають золотистим кольором. Інша версія свідчить, що вежа служила сховищем для золота та інших коштовностей, звідси й виникла її назва.

За роки своєї історії Золота вежа використовувалася як сховища цінностей, то в якості в’язниці, то як портове будова. Сьогодні в Золотій башті розміщуються фонди Міського військово-морського музею.

Башта складається з трьох рівнів. Два нижніх рівні мають у плані форму 12-косинців. Верхній рівень циліндричної форми був добудований в 1769 році. Протягом останніх двох століть були зроблені спроби знести башту з метою розширення дороги, але завдяки опору місцевих жителів вежа була збережена