Собор Паризької Богоматері

Собор Паризької Богоматері

Собор Паризької Богоматері – один з найвідоміших храмів світу, видатний пам’ятник архітектури, оспіваний поетами, письменниками, художниками.

Струнка маса собору на острові Сіте видно здалеку. Коли римський імператор Костянтин на початку IV століття визнав християнство, тут на місці колишнього язичницького храму з’явилася церква святого Стефана. В середині XII століття вона вже не вміщала віруючих. При короля Людовіка VII Молодому і єпископа Морисе де Сюллі було прийнято рішення про будівництво грандіозного собору.

Перший камінь заклали в 1163 році в присутності Папи Олександра III. Це був час явища Європі нового, спрямованого до небес архітектурного стилю – готики, і собор став його втіленням.

Будівництво тривало з 1163 по 1345 рік. Спочатку звели хори і нефи, фасад почали в 1208 році, в 1250 завершили дві величезні фасадні вежі. Із зростанням собору виявилися небезпечні напруги в несучих стінах, в XIV столітті навколо нефа і хору звели величезні аркбутаны, що додають будівлі незвичайний вигляд. Переробки тривали століттями: у 1699 році за наказом Людовика XIV був перебудований хор, хрещена перегородка замінена на мереживну, ковану з заліза.

Виріс у центрі Парижа собор був величезний: 128 метрів в довжину, 48 в ширину. Він вміщує 9 тисяч молільників. Вежі здіймаються на висоту 69 метрів, шпиль – на 90 метрів. Будівлю прикрашають величезні вікна-троянди діаметром 13 метрів. Портали пишно оздоблені скульптурними композиціями. Центральна, на західному фасаді, зображує Страшний суд: померлі піднімаються з могил, архангел Михайло зважує душі, сатана намагається йому перешкодити. На західній стороні – портал, присвячений Діві Марії, її смерті та Успінню. Композиції південної сторони присвячені святому Стефану, північної – дитинству Ісуса. Розглядати їх можна годинами. Собор відомий також химерами і горгульями, взирающими з висоти на Париж. У горгулій прозовий призначення: вони служать стоками для дощової води.

Інтер’єр славиться вітражами зі сценами з життя покровительки Парижа святої Женев’єви. В каплицях нави – тринадцять чудових живописних полотен XVII-XVIII століть, присвячених діянь святих апостолів. Статуя Мадонни з Немовлям у південно-східній частині трансепту – середини XIV століття.

У XVI столітті це пишність трощили гугеноти, Французька революція XVIII столітті перетворила розграбований собор у храм Розуму, а потім на склад. Заново церкву освятили в 1802 році, тут коронувався Наполеон. Однак будівля старів, мова зайшла про його знесення. У 1831 році Віктор Гюго опублікував роман «Собор Паризької Богоматері», що привернув загальну увагу до долі храму. Сюди потягнулися туристи, в 1845 році почалося відновлення собору.

Нотр-Дам де Парі – сама історія Франції: тут відкривався перший французький парламент, коронувалися і вінчалися королі, реабілітували Жанну д’арк. У день Визволення тут молився де Голль, тут же нація проводжала великого француза в останній шлях. З кінця XII століття над Парижем несеться передзвін дзвонів собору – щасливі, сумні і звичайні дні.

На замітку

  • Місцерозташування: 6, Place du Parvis Notre Dame, Paris.
  • Найближчі станції метро: «Cité», «Saint-Michel», «Hôtel de Ville», «Шатле».
  • Офіційний сайт: http://www.notredamedeparis.fr
  • Години роботи: з понеділка по п’ятницю з 08.00-18.45; у суботу та неділю 8.00-19.15. Відвідування скарбниці і веж — у будні з 9.30 до 18.00, по суботах – з 9.30 до 23.00, а в останній день тижня з 13.30 до 23.00. З жовтня по березень туристів пускають на вежі з 10.00 до 17.30.
  • Квитки: відвідування собору — безкоштовно. Квитки на вежу: дорослі — 9 євро, молодь 18-25 років — 5 євро, діти до 18 років — безкоштовно. Квитки в скарбницю: дорослі — 3 євро, молодь 18-25 років — 2 євро, діти до 18 років — 1 євро.