Парк Мон-Борін

Парк Мон-Борін

Парк Мон-Борін в Ніцці відвідує далеко не кожен турист, а дарма: це дивовижна частина життя знаменитого курорту.

Займає 57 гектарів парк по праву називають зеленими легенями Ніцци. Розташовується він в східній частині міста, між портом і затокою Вільфранш-сюр-Мер, на горі Борін висотою 191 метр (її ім’ям парк і названий). Сюди піднімаються гуляти, влаштовувати пікніки і милуватися прекрасними видами.

Сотні тисяч років тому тут був табір первісних людей. З західного боку гори, ближче до моря, знаходиться відома ще з 1821 року печера Лазаря, в якій були виявлені останки людей і тварин (у тому числі давно вимерлого шерстистого носорога) і кам’яні знаряддя. Археологи вважають, що в печері була зимова стоянка пренеандертальцев-мисливців.

Багато пізніше, у середні століття, на цьому місці нерідко відбувалися битви. Після того, як жителі міста позбулися захопили гору маврів (по одній з легенд, що пояснюють походження назви гори, їх вигнав чернець Бобон), зі стратегічних міркувань було вирішено вирубати на ній весь ліс. У XVI столітті в північній частині гори побудували форт Мон-Альбан (прекрасний зразок військової архітектури того часу), а в кінці XIX століття у південній частині звели фортецю Мон-Борін. Обидві споруди повинні були охороняти і захищати Ніццу від можливих вторгнень.

У 1862 році місто задумав відновити вирубані ліси. Рішення завдання доручили інженер лісового господарства Просперу Демонзе. За чотири роки там, де паслася худоба, з’явився основний масив зелених насаджень. Правильніше буде назвати його не парком, а лісопарком. Тут немає клумб або фонтанів – просто дерева (кедри, евкаліпти, кипариси, алеппські сосни, кам’яні дуби, оливки, мастичні фісташки), чагарники (ялівець, обліпиха, опунція), дикі квіти (карликові гвоздики, орхідеї, фрезії).

Дороги і доріжки загальною довжиною одинадцять кілометрів петляють серед запашних заростей. В основному парк знаходиться між двома фортами. В тінистих гаях на самому верху розташовуються кілька десятків простих дерев’яних столів з лавками. Місцеві жителі з задоволенням влаштовують пікніки в парку, проте усамітнення тут можна знайти завжди, навіть у вихідний.

Після обіду на свіжому повітрі обов’язково треба відвідати оглядові майданчики біля обох фортів. Всередину фортець не пускають (хоча цікаво оглядати навіть самі стіни – прогулянка навколо форту Мон-Борін займе близько сорока хвилин, по шляху трапляються лавки). Але головне тут все-таки не всередині, а зовні – дивовижні види. Від форту Мон-Альбан прекрасно видно затоку Вільфранш-сюр-Мер і мис Кап-Ферра на іншому його березі. Там, на мису, знаходиться одна з перлин Рів’єри – село Сен-Жак-Кап-Ферра, улюблене місце відпочинку аристократів і мільйонерів. Від форту Мон-Борін видна вся Ніцца і затоку Ангелів. А якщо дивитися прямо – море, блакитне море до горизонту. Дух захоплює.