Лувр

Лувр

Лувр був і фортецею, і королівським палацом, а зараз він – один з найбільших музеїв світу, який приймає в рік до 10 мільйонів відвідувачів.

Побудований у 1190 році при Пилипі-Серпні як фортеця, Лувр втратив свої оборонні функції в XIV столітті, і архітектор Карла V Раймон дю Тампль почав перетворювати його в королівську резиденцію. У XVI столітті, при Франциску I, стараннями архітектора П’єра Леско і скульптора Жана Гужона на місці середньовічного Лувру встав палац епохи Відродження. Роботи тривали при Генріхові II (з’явилися Зал каріатид, уніфіковані фасади в стилі французького Ренесансу), за часів Карла IX і Генріха IV (галерея, яка з’єднувала Лувр з Тюїльрі). Великий вплив на розширення палацу зробило царювання двох Людовиков – XIII і XIV: був завершений Квадратний двір, створений східний фасад з колонадою. Над архітектурою та інтер’єрами працювали Жак Лемерсьє, Луї Ле Во, Нікола Пуссена, Джованні Франческо Романелли, Шарль Лебрен.

Однак у 1627 році двір переїхав у Версаль, Лувр спорожнів. Вже тоді пропонували створити в ньому художню галерею. Колекції живопису, скульптур, ювелірних виробів почали складатись ще за часів Карла V. ДО XVIII століття в Луврі зберігалося безліч шедеврів, серед яких були твори Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Тиціана, Рафаеля, Рубенса, Рембрандта. У 1750 році вперше тут був відкритий зал для публічного показу картин з королівської колекції. Велика французька революція націоналізувала колекцію, додала до неї конфісковане церковне майно, і в 1793 році музей відкрив двері для громадськості.

З тих пір збори постійно поповнювалося – в часи Наполеона, Реставрації і так аж до Другої світової. Ще до війни, в 1938 році, коли Німеччина захопила Судети, музейники зрозуміли, що експонати треба рятувати. Багато цінні твори мистецтва були відправлені в замок Шамбор, а коли війна почалася, туди і в інші замки перевезли більшість решти картин і скульптур. На початку 1945 року, після визволення Франції, шедеври стали повертати в Лувр – в тому числі «Мону Лізу» Леонардо да Вінчі, Венеру Мілоську, Ніку Самофракийскую.

Цими луврскими перлинами і зараз милуються туристи зі всього світу. У музеї близько 400 тисяч експонатів – все за один візит не оглянути, краще намітити кілька об’єктів або тим. Вибирати є з чого: Лувр має в своєму розпорядженні солідними зборами єгипетських, близькосхідних, грецьких, римських і етруських старожитностей (серед унікальних експонатів – давньоєгипетські статуї сидячого переписувача і фараона Рамсеса II, стела зі зводом законів Хаммурапі), прекрасними колекціями ісламського та декоративно-прикладного мистецтва, а також величезною кількістю картин, скульптур, гравюр.

Останнім архітектурне доповнення – головний вхід у вигляді скляної піраміди, зведеної в 1989 році за проектом американського архітектора Йо Мінг Пея. Піраміда викликала суперечки із-за різкого контрасту з класичним виглядом палацу, але саме вона дозволила дати музею просторий вхід, не чіпаючи історичні будівлі.

На замітку

  • Місцерозташування: Cour Napoléon, Paris.
  • Найближча станція метро: «Palais Royal — Musee du Louvre» ліній M1, M7.
  • Офіційний сайт: http://www.louvre.fr
  • Години роботи: понеділок, четвер, субота, неділя: з 9.00 до 18.00, середа, п’ятниця: з 9.00 до 21.45, вівторок – вихідний.
  • Квитки: дорослим — 15 євро, діти до 18 років — безкоштовно.