Музей д’орсе

У музее'will бути введені

Музею Д’орсе взагалі не було б, якби не мудрість президента Франції Жоржа Помпіду.

У 1898 році на набережній Сени, на місці зруйнованого революцією Суду Рахунків, з’явився перший у світі електрифікований вокзал залізничної компанії Париж-Орлеан. Архітектор Віктор Лалу в повній мірі усвідомлював свою відповідальність: будівля будувалося в самому центрі Парижа, навпроти Тюїльрі. Вокзал з 16 платформами, готелем і ресторанами вийшов чудовим. Фасад на набережній оброблений кам’яними аркадами. Всередині всі металеві конструкції приховані білим мармуром. Два бічних павільйону прикрашені величезними годинами.

Будували вокзал до Міжнародної виставки 1900 року, але життя його виявилася короткою: до 1939 року поїзди звідси вже не ходили.

У 1971 році було прийнято рішення знести будівлю. Проти цього виступила президент Жорж Помпіду – знавець мистецтва, літературознавець, викладач словесності. Його указом будівлю було оголошено пам’ятником. При президентові Жискаре д Эстене почалася реконструкція вокзалу. У 1986 році тут був відкритий музей.

Тематика його була визначена так: музей мистецтв і ремесел другої половини XIX – початку ХХвеков. Таким чином, Д’орсе заповнює хронологічну лакуну між колекціями Лувру і Музею сучасного мистецтва Центру Жоржа Помпіду.

Серцевина Д’орсе – чудова колекція живопису імпресіоністів. Саме тут виставлена предтеча імпресіонізму, чарівна «Олімпія» Едуарда Мане, викликала у свій час жахливий скандал. В експозиції представлені полотна таких майстрів, як Ван Гог, Гоген, Дега, Коро, Курбе, Пісарро, Ренуар, Синьяк, Тулуз-Лотрек, Енгр. Їх роботи виставлені на верхньому, третьому поверсі, куди відразу і спрямовуються відвідувачі. Сильне враження справляє сам інтер’єр музею з його колосальними просторами.

Експозиція Д’орсе організована за принципом «відсутності ієрархії художніх цінностей»: поряд з творами великих виставлені картини відомих художників. Музей охоче йде і на проведення тимчасових виставок. Наприклад, експозиція «Останній портрет» дала можливість побачити посмертні маски видатних творців – Бетховена, Вагнера, Едіт Піаф, Малера.