Парк Монсо

Парк Монсо

Герої відомої багатотомної саги французького письменника Філіпа Эриа – про клан Буссарделей – жили в багатому особняку в парку Монсо. Одна з книг називається «Золоті ґрати» – якщо розуміти буквально, то маються на увазі решітки парку.

Особняк, описаний у романі, існує і зараз, як і дивовижної краси чорні з золотом ковані ворота; і пахне парк, як писав Эриа, – то трояндами, то палої листям; і люблять його парижани точно так само.

Початок парку поклав в 1778 році герцог Шартрський (майбутній Орлеанський), коли на куплених тут 12 гектарах землі доручив художник Луї Кармонтелю спланувати громадський парк в англійському стилі. Кармонтель твердо знав – сад повинен вражати відвідувачів. Він побудував безліч так званих примх – римські колонади, ферму, мінарет, голландську млин, храм Марса, сильно зменшену копію єгипетської піраміди… По саду серед псевдоруин гуляли верблюди.

У 1781 році парк частково реконструювали. В цей же час біля північного входу з’явилася побудована Клодом Ніколя Леду кругла ротонда, на другому поверсі якої у герцога була квартира.

Через дев’ять років грянула революція. Герцог відмовився від титулу, назвався громадянином Эгалите (Рівність) і проголосував у Конвенті за страту Людовіка XVI, свого родича. Все це не допомогло: у 1793 році його теж гильотинировали.

А парк залишився – зрозуміло, націоналізований. Саме сюди в 1797 році опустився Андре-Жак Гарнерин, що здійснив перший у світі стрибок з парашутом. Коли відновили монархію, парк повернувся в сім’ю герцога. Під час Другої імперії родині довелося продати половину землі забудовникам (тоді-то і з’явився особняк Буссарделей). У 1860 році те, що залишилося, купив Париж, і через рік Монсо став першим міським парком, що зазнали перетворень барона Османа. Алеї розширили і заасфальтували, проклали нові доріжки, поставили ту саму золочену решітку. Під час Третьої республіки у парку з’явилися витончені пам’ятники – Мопассаном, Мюссе, Гуно, Пеллерону, Шопену, Тома. Парк писали Моне і Кайбот, тут любили гуляти Берліоз і Пруст.

Зараз під платанами, липами, дубами, соснами, кленами парижани вигулюють дітей, улаштовують весільні фотосесії і пікніки, бігають підтюпцем, годують качок і слухають крики сойок. Верблюдів немає, але є поні, на яких катають дітей. Дев’ять входів в парк охороняє сторож у п’ятому поколінні, що живе в ротонді, в колишній квартирі громадянина Эгалите.