Церква Сент-Іпполіт

Церква Сент-Іпполіт

Церква Сент-Іпполіт за паризьким мірками молода, їй трохи більше ста років. Повірити в це, дивлячись на готичний фасад з каменю пісковика, неможливо. Ім’я церква отримала в пам’ять про стояв тут колись храмі Сент-Іпполіт-дю Фобур, знищений в роки містобудівних перетворень барона Османа.

В кінці XIX століття паризький південно-східний район Порт-де-Шуазі бурхливо зростав: будувалися житлові квартали, розвивалася промисловість. У 1897 році сусідні парафії взяли духовний патронат над населенням району. Спочатку священики служили Меси в простому причепі. Кілька років потому талановитий конструктор автомобілів Іполит Панар пожертвував нового приходу гроші на покупку землі для церкви. Це був щедрий дар: земля в роки економічного буму коштувала дуже дорого.

Будівля в готичному стилі спроектував архітектор Жюль Астрюк. У 1910 році церква була закінчена і освячена в пам’ять про християнському святому мученикові Іпполіті.

Святий Іполит був охоронцем в’язниць при імператорах Декії і Валеріані (III століття). В християнство Іполита звернув перед своєю стратою архідиякон Лаврентій, і тюремник погріб тіло страченого за християнським звичаєм. Про це донесли Декию, який наказав бити Іполита кийками, вимагаючи зречення від віри. «Я воїн Христа, Спасителя мого, і бажаю за нього померти», — відповів тюремник. Всі його рідні були вбиті, самого Іполита прив’язали до коней, які тягнули мученика по камінцях, поки він не помер.

Над входом до церкви знаходиться тимпан кисті Анрі Маррет «Подвійне мучеництво святого Іполита і святого Лаврентія». Художник правдиво передав страждання прив’язаного до потужним коням святого Іполита, але зблудив проти істини щодо святого Лаврентія: той закінчив свої дні на залізній решітці над багаттям.

У 1924 році церква була розширена і знайшла нинішні розміри. В її інтер’єрі виділяються мозаїки у візантійському дусі роботи Анрі Жирарда. Над входом в головному нефі – барельєфи роботи Мартіна Жака, що розповідають про життя святого Іполита.

Район, де розташована церква, забудований хмарочосами, дзвіниця Сент-Іпполіт втрачається на їх фоні. Змінилися покоління, змінилися народи: Порт-де-Шуазі тепер – район емігрантів з Південно-Східної Азії. Сама ж церква знаходиться в центрі місцевого чайна-тауна.