Замок та сади Вілландрі

Замок та сади Вілландрі

Замок Вілландрі, останній, побудований в долині Луари, відомий своїми величезними розкішними садами. Вони настільки прекрасні, що туристи часто зізнаються: сам замок їм не запам’ятався, всі затьмарили сади.

Хоча замок, безсумнівно, теж вартий уваги. Він побудований на місці, де колись стояла феодальна фортеця Colombier. У 1189 році у вежі цієї фортеці французький король Філіп-Август вів переговори зі своїм супротивником – англійським королем Генріхом II. Переговори закінчилися підписанням мирного договору Colombier» на користь Філіпа-Августа. У 1532 році новий власник, Жан ле Бретон, побудував тут замок у стилі французького Відродження, залишивши старий фундамент і вежу-донжон. Замок відрізняється від інших тутешніх тим, що їм не володів король або його фаворитка, а великий чиновник – ле Бретон був міністром фінансів при Франциску I, суперінтендантом при будівництві замку Шамбор, послом в Римі.

Там, у Римі, він і захопився садівництвом. Свої знання застосував, побудувавши замок, – у його підніжжя ле Бретон заклав сади, вже тоді прославилися за межами долини Луари.

У XVIII ст. маєток було продано маркізу де Кастеллану, який перебудував будівлю в неокласичному стилі, а сади оформив в англійському дусі. Володіння переходило з рук у руки (у тому числі побувало у власності брата Наполеона – Жерома Бонапарта). По-справжньому нове життя почалася у замку, коли його придбав Йоахім Карвальо.

Іспанський лікар Карвальо купив Вілландрі в 1906 році, коли маєток було в занепаді. Тодішні власники збиралися, якщо ніхто не купить замок, знести його. Карвальо врятував Вілландрі і з тих пір витрачав на нього всі свої гроші. Він повернув колишній ренесансний вигляд не тільки будівлі, але і території навколо.

Просторий «водний сад» з лебедями, оточений липовими алеями, скульптурно підстрижені живоплоти, чотири «саду кохання»… Всі ці прекрасні і ароматні ділянки знаходяться на різних рівнях (вид зверху, від замку, – незабутній). Нащадки Карвальо, яким досі належить маєток, продовжують його розвивати у 1970 році був відкритий аптекарський сад, а в 2008 – «сад сонця» на верхній терасі.

Але, мабуть, найулюбленіша у туристів частина тутешній території – город. Орнаментальні клумби (назвати їх грядками язик не повертається) дев’яти квадратних ділянок городу – справжній шедевр Вілландрі. Ретельно продумані не тільки геометричні форми, але і поєднання фарб сорока видів овочів: сизий цибулю-порей, червоний буряк, нефритово-зелене листя моркви справляють враження різнобарвною шахової дошки. Декоративна капуста, яка росте поряд з трояндами, не поступається їм красою.

Тут трудяться всього дев’ять садівників, і роботи у них вистачає: з 2009 року город став органічним пестициди не використовують, для лікування і харчування рослин застосовують природні підживлення, прополювання ведуть вручну.

У сувенірному магазині можна придбати насіння місцевих рослин, щоб спробувати самим виростити такі ж гарбуза, маки, незабудки або ту саму декоративну капусту – вона чарівна.