Церква Сен-Поль-Сен-Луї

Церква Сен-Поль-Сен-Луї

Церква Сен-Поль-Сен-Луї в кварталі Маре височіє на місці, де з VII століття стояла маленька каплиця Святого Павла Пустельника, першого християнського відлюдника. Перший камінь нинішньої церкви заклав у 1627 році Людовик XIII. Храм призначався для єзуїтів.

У церкві було два архітектора, два яскравих представника «єзуїтського стилю» в архітектурі. Це автор основного плану єзуїт отець Етьєн Мартелланж і творець фасаду Деран Франсуа. Вони поєднали в проекті елементи французького та італійського стилів. Високі вікна трансепту і перетин, увінчана куполом висотою 55 метрів, нагадують італійські церкви. Яскравим і вражаючим вийшов фасад, виконаний також в італійському стилі з домішкою французької готичної вертикальності. Вважається, що на його архітектуру вплинув приклад церкви Сен-Жерве-е-Сен-Проте, чий фасад був завершений кількома роками раніше.

Першу Святу Месу у нової церкви відслужив 9 травня 1641 року кардинал Рішельє. Тут звертався до пастви з вогняними проповідями видатний пастир єзуїт Луїс Бурдалу, чий дар високо цінували Корнель і Расин. Для Сен-Поль-Сен-Луї писав духовну музику знаменитий композитор XVII-XVIII століть Марк-Антуан Шарпантье.

У 1762 році парламент Парижа ухвалив заборонити у Франції орден єзуїтів і вигнати його членів з країни. 2 вересня 1792 року під час прокотилася по Парижу революційної різанини прямо в церкві були вбиті п’ятеро священиків – про це свідчить встановлена тут пам’ятна дошка. Сама церква була перетворена в «храм Розуму і Верховної істоти». В лоно віри вона повернулася в 1802 році.

15 лютого 1843 року Леопольдіна Гюго, старша дочка великого письменника, таємно тут вінчалася з Шарлем Вакери. У тому ж році молоде подружжя потонули в Сені під час прогулянки на човні – це трагічна подія сильно вплинуло на Віктора Гюго.

У церкві знаходиться написаний спеціально для храму полотно Ежена Делакруа «Христос в Гефсиманському саду». На одній з колон з правого боку нави видно майже стертий напис «Французька республіка чи смерть», що відноситься, мабуть, до часів Паризької Комуни.