Музей втрачених речей

Музей втрачених речей

Музей втрачених речей, якщо судити по назві, повинен бути одним із самих дивних місць в Парижі. Однак цей маленький і не завжди відкритий для публіки музей показує величезну роботу дуже важливого підрозділу міської поліції – служби знайдених предметів. Просто кажучи, це бюро знахідок, воно найбільше в Європі і одне з найстаріших у світі – йому 200 років.

Що зазвичай втрачають люди? Окуляри, ключі, телефони? Не тільки. Люди втрачають буквально все – сумки, валізи, одяг, відеокамери, фотоапарати, ноутбуки, музичні інструменти, посвідчення особи. Вони залишають свої речі скрізь – у транспорті, магазинах, готелях, ресторанах, просто опускають на вулицях. Особливо розсіяними бувають туристи.

Все втрачене і знайдене стікається в бюро знахідок на вулиці Морильон в XV окрузі. Кожен день жалісливі парижани доставляють сюди до тисячі знайдених ними предметів, а співробітники поліції приймають, реєструють, класифікують і намагаються розшукати власників. В очікуванні господарів речі лежать на стійках в підвалі площею 400 квадратних метрів – ряди парасольок, рюкзаків, пачки паспортів, книги, іграшки, в окремих пакетах – прикраси, їх теж часто втрачають. Співробітники бюро знахідок вже нічому не дивуються – їм приносили золото в злитках, живих омарів і урни з прахом.

Втрачені документи або особисті папери повертають безкоштовно, за речі доводиться платити в залежності від їх вартості.

Власне музей – це полиці з незвичайними предметами, господарі яких так і не знайшлися. Деякі експонати зберігаються вже більше двох століть. Серед них є цікаві, а є й екзотичні: протез ноги, людський череп, медаль, весільну сукню, офіцерську шинель, меч у піхвах, шолом пожежника. Мимоволі задумаєшся – чому за цими речами не прийшли власники? А от вага незатребуваного рулону міді (більше 100 кілограмів) змушує підозрювати, що його не забули, а викинули, щоб не надриватися.