Церква Сен-П’єр-де-Монмартр

Церква Сен-П'єр-де-Монмартр

Церква Сен-П’єр-де-Монмартр сперечається за право називатися найстарішою церквою з Парижа Сен-Жермен-де-Пре. Вона знаходиться за фасадом Сакре-Кер і ніби пропадає для очей туристів в цій величній сіни. А церква – найцікавіша.

Побудована вона була як церква абатства Монмартр – його заснувала в 1153 році разом зі своїм сином, королем Людовиком VII, Аделаїда Савойська. Вона стала тут першої аббатисой, через рік померла, тут і поховано. Явище виняткове – Аделаїда Савойська була королевою, «за статусом» її прах повинен спочивати в Сен-Дені.

Біля монастиря була незавидна доля. В 1590 році Генріх VI, осадивши Париж, зайняв Монмартрський пагорб. Коли він зняв облогу, майже всі черниці пішли з загоном гугенотів. У 1790 році революціонери монастир знищили, сорок шосту аббатису Луїзу де Монморансі-Лаваль відправили на гільйотину буквально за кілька днів до Термідора, який поклав край терору якобінців.

З усього монастиря вціліла тільки церква. Пройшли ті дні, коли спеціально для Сен-П’єр-де-Монмартр великий Марк-Антуан Шарпантье писав духовну музику. Революціонери церква осквернили, влаштувавши тут Храм Розуму. Потім тут деякий час розташовувався склад.

У 1794 році на вежі церкви, однієї з найвищих точок Парижа, встановили оптичний телеграф системи братів Шаппа. Саме ця станція прийняла повідомлення про поразку Наполеона під Ватерлоо.

Святі Меси в церкві відновилися тільки в 1908 році. Під час Другої світової війни загинули старовинні вітражі, в 1953 році їх замінили неоготическими вітражами роботи склодува і дизайнера Моріса Макс-Инграна. Вважається, що мармурові колони всередині церкви відносяться до часів пізньої античності, коли на цьому місці стояв храм, присвячений Марсу. Дуже красиві вцілілі у всіх революціях і війнах бронзові брами церкви роботи італійця Томмазо Джисмонди. На головних воротах зображені сцени життя апостола Петра, небесного покровителя храму – від його покликання Ісусом до хресної страти в Римі.

До церкви примикає найменша в Парижі занедбаний цвинтар Кальвэр («кладовище Розп’яття» – в 1833 році позаду церкви було споруджено розп’яття). Для відвідувачів кладовищі відкривається один раз в році, 1 листопада, у День всіх святих. Ведуть сюди чудові бронзові Ворота воскресіння роботи Томмазо Джисмонди.