Пам’ятник А. С. Пушкіна

Пам'ятник А. С. Пушкіна

Пам’ятник, присвячений Олександру Сергійовичу Пушкіну, в Подгориці можна назвати одним із символів спорідненості двох близьких по духу слов’янських народів. Ще з давніх часів відомо про дружбу між Росією і Чорногорією, що робить пам’ятну композицію, присвячену великому російському поетові, особливою для обох країн. Цей пам’ятник не тільки прикрашає Подгоріцу, але також закріплює відносини історико-культурні між Чорногорією і Росією.

Відомо, що Петро II Негош за життя письменника назвав Пушкіна не інакше як «щасливий поет великого народу», йому ж, після смерті творця, чорногірський правитель присвятив вірш «Праху А. Пушкіна».

Архітектор пам’ятника Пушкіну – М. Корсі. Скульптор Олександр Таратынов, який виконав цю роботу, є також автором пам’ятної композиції, присвяченій іншому знаменитому російському поетові – Володимиру Висоцькому. Будівництво пам’ятника було профінансовано московським урядом.

Відкриття пам’ятника урочисто відбулося в 2002 році. Композиційно він являє собою не тільки Пушкіна, але і його дружину Наталію Гончарову, яка сидить на лавці і, імовірно, насолоджується віршами, які Олександр Сергійович їй зачитує. Можливо, вона слухає як раз те саме вірш – «Бонапарт і чорногорці», уривок з якого висічений на кам’яній плиті біля скульптурної композиції:

«Чорногорці? Що таке?

Бонапарте запитав,

Правда ль: Це плем’я зле,

Не боїться наших сил…»