Півський монастир

Півський монастир

Півський монастир знаходиться в північно-західній частині країни, поруч з містом Плужине. Варто Півський монастир на землі у Півського озера і ріки Пива. Монастирська церква була збудована в кінці XVI століття.

Початок XVII століття для храму було ознаменовано розписом невідомих нині грецьких майстрів, роботу яких згодом продовжили сербські іконописці. Особливістю монастирської церкви є позолочений іконостас, над яким у 1638 році працював сербський майстер Йован (Косма). Крім того, у церкві можна помилуватися великою кількістю фресок, ікон, над якими працювали різні сербські майстра. Тут також на зберіганні знаходяться цінні богослужбові предмети, зібрання рідкісних друкованих і рукописних книг, які відносять до XVI-XVII столетиям. Серед них книги, плетіння яких прикрашає срібло: омофор Соколовича Саватія (1568 рік) і Псалтир сина та престолонаслідника правителя Івана – Георгія Црноєвіча (датується 1495 роком).

Крім того, в Пивском монастирі зберігаються частки мощей деяких святих. Наприклад, короля Уроша або Григорія Просвітителя Вірменії, Григорія Богослова і ще кількох святих.

В кінці XX століття монастир був перенесений з свого історичного місця розташування у зв’язку з тим, що на річці Пива було вирішено збудувати гідроелектростанцію. Побоюючись затоплення святого місця, храм цілком перенесли у повній цілості на 3 кілометри від початкового місця побудови. Цей процес був здійснений не відразу – на перенесення монастиря пішло більше 12 років, перенесення було розпочато в 1970. За цей час робітники перенесли порядку квадратного кілометра фресок.

Ще одна унікальна особливість Півського монастиря – тут дбайливо зберігається грамота, видана російським імператором Олександром I в 1816 році, якої затверджується щорічна допомога Пивскому монастирю від царської Росії. Термін дії грамоти тривав до революції 1917 року.