Белоградчикские скелі

Белоградчикские скелі

Белоградчикские скелі – природний феномен, пам’ятка, яка була створена без участі людини. Це справжній лабіринт, що веде вглиб химерних гірських утворень.

Розташовані скелі недалеко від Белоградчика. Сам скельний комплекс розтягнувся від гірської вершини Ведерник (висота 1124 метри) на заході до сіл Белотинци і Боровиця на сході.

Червоний пісковик, який за кілька мільйонів років був перетворений природними стихіями дивовижні фігури, яким місцеві жителі дали навіть свої назви – «Адам і Єва», «Ченці», «Мадонна», «Гриби» та ін. Колір скель обумовлений тим, що в породах міститься окис заліза. Деякі фігури здіймаються вгору на сотню метрів.

На заході Белоградчика перебуває ще одна група скель, найбільш відомі серед них – Збегове (природні укріплення, що використовувалися для оборони), Эркюприя (природний міст), Борич. Сюди можна дістатися на автомобілі по дорозі.

Крім скель подивитися тут можна і на глибокі прірви. Також саме в цій частині знаходяться Близнюки, Малий і Великий Збег – найбільш цікаві композиції, які послужили створенню фортець прямо в них. Поблизу Борича і Збегова скелі взяли найбільш незвичайні форми: які нагадують гігантських сфінксів, інші – голови мавп, а треті – бані і мінарети мечетей.

У чотирьох кілометрах на схід від міста знаходиться третя група скель, яка включає утворення навколо фортеці Латинський кале і печеру Лепеница. Четверта група Белоградчикских скель розташувалася на території між селами Фалковец і Боровиця. Височать тут Пчелин камінь, Борів камінь, Торлак, Дівоча скеля. І остання скельна група знаходиться навколо сіл Белотинци і Гюргич.

Біля підніжжя Белоградчикских скель можна побачити стіни однойменної фортеці, спорудженої тут в XIX столітті на місці інших, більш давніх фортець (IV-VI століть), перша з яких була збудована римлянами.