Печерні церкви в Іваново

Печерні церкви в Іваново

Печерний церковний комплекс в Іваново розташований на північному сході Болгарії, в 21 кілометрі від міста Русе, в околицях села Іваново. Знаходиться на території Русенського Брухту — природного парку. Комплекс являє собою унікальне для Болгарії археологічне явище: печерні церкви висічені на висоті 32 метрів над річкою, що протікає по дну каньйону. Сюди прокладена дорога з покажчиками, облаштована автомобільна стоянка біля підніжжя скель. До кожної з церков, каплиць і келій прокладені скельні сходів.

Монастир на початку 13 століття заснував чернець Іоаким, який пізніше став першим тырновским патріархом в Болгарії. Благодійниками обителі були царі Іван Асен Другий, Іван Олександр та інші представники царського двору. Їх портрети досі зберігаються в монастирі.

Розквіт скельного комплексу припадає на 10-14 століття, в цей час тут утворюється центр болгарської духовного життя. У 13 столітті мешканці монастиря понад 20 років облаштовували три сотні келій, а також сорок каплиць і церков в природних печерах по обох берегах річки. Всі ці приміщення були об’єднані в один великий монастирський комплекс святого Архангела Михаїла.

Іванівський історичний скельний комплекс – найбільш популярний в цьому регіоні, туристів приваблює краса і стриманість архітектурних прийомів, а також прекрасно збереглися до наших днів фрески в шести храмах монастиря. Ці зразки стінного розпису — доказ неперевершеної майстерності живописців знаменитої тирновськой школи. Велика частина фресок створена в 14 столітті, найбільш відомі з них «Обмивання ніг», «Зречення Петра», «Поцілунок Іуди». Завдяки відмінно зберігся настінним розписам Іванівський печерний монастир входить в список об’єктів світової спадщини культури організації ЮНЕСКО.

У 14 столітті печерний монастир Іваново став центром ісихазму (особлива містична течія у православ’ї). У перші століття османського ярма монастир ще діяв, але поступово духовне життя тут пішла на спад і скельний комплекс спорожнів. Статус археологічного заповідника національного значення монастирський комплекс отримав в 1978 році. Зараз частина печер непридатні для відвідувань, але інші мають первозданний вигляд.