Острів Сліз

Острів Сліз

Острів Сліз Мужності і Скорботи – меморіальний комплекс, присвячений воїнам-інтернаціоналістам, які виконували свій військовий обов’язок в Афганістані в період 1979-1989 років.

Меморіал був відкритий 3 серпня 1996 року. Він знаходиться на острові в закруті річки Свіслоч біля Троїцького Передмістя. На острів веде єдиний горбатий місток, який ночами підсвічений червоним.

При вході на острів біля містка варто валун з іконою Божої Матері та пам’ятними написами: «Синам, загиблим в Афганістані, зведений цей храм. Щоб зла не було ні на своїй, не чужій землі». У цього валуна завжди багато живих квітів, образи, свічки, вінки.

На острові Сліз знаходиться каплиця Синам Вітчизни, які загинули за її межами. Її прототипом стала церква Ефросиньи Полоцької – у каплиці ті ж пізнавані і дорогі серцям білорусів обриси. У каплиці знаходиться безліч пам’ятних табличок з іменами загиблих білоруських солдатів. Купол каплиці розписаний біблійними сюжетами, а двері охороняють архангели Михаїл і Гавриїл, що охороняють ворота Раю. Тут вони чекають на землі своїх не повернулися синів.

На березі острова плаче крихкий крилатий ангел, не уберегший білоруських хлопців на чужій землі. По всьому острову мальовничо розкидані стародавні льодовикові валуни з назвами афганських провінцій, де воювали білоруські воїни-інтернаціоналісти. На берегах острова Сліз ростуть плакучі верби – білоруський символ печалі і скорботи.

У сучасній Білорусі прийняте ширше трактувати зміст Острова Сліз – це меморіал всім білорусам, що загинули за межами своєї батьківщини і упокоившимся в чужій землі.