Різдво-Богородичний монастир

Різдво-Богородичний монастир

Різдво-Богородичний монастир, або жіночий монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці в Гродно, побудований на місці, де колись стояла Пречистенська церква. Згадка Пречистенською церкви зустрічається в 1506 році в «Актах західної Росії». Її заснував князь Глинський, передавши від імені київського воєводи Дмитра Путяти кошти на утримання храму та існувала при храмі богадільні. Про богадільні також дбав Сигізмунд II Август, повелевший відраховувати для її потреб гроші з доходів від королівських маєтків. Церкви належали землі у Вільшанському урочище. В 1614 році хорунжий Кунцевич заповів Пречистенською соборної церкви Великий плац в Гродно.

У XVII столітті православний храм було передано уніатам. Сюди переїхала Василина Сапега з трьома черницями для заснування в Гродно жіночого базиліанського монастиря. У 1642 році митрополит Антоній Селява передав монастирю землі на захід від Пречистенського храму.

Дерев’яний базилианский храм кілька разів горів і відновлювався. Спустошливі пожежі траплялися в ньому в 1647 році, 1654, 1720 та 1728 роках.

Після переходу Гродно під російську юрисдикцію, у 1843 році базилианский монастир став православним Різдво-Богородичним жіночим монастирем. Для його створення в Гродно переїхали з Оршанського монастиря ігуменя Афанасія з черницями і послушницями. У 1860 році черниці організували при монастирі сирітський притулок для дівчаток.

В 1866 році, до приїзду імператора Олександра II в монастирі була побудована церква Сергія Радонезького.

У 1870 році в жіночому монастирі відбулося рідкісне диво – мироточення списку ікони Володимирської Богоматері. Черниці зрозуміли, що їх монастир благословенний особливою благодаттю. Миро, яке випромінювала ікона, було зібрано в особливий ковчег у формі хреста, який і по наші дні зберігається в монастирі. Ця ікона в роки Першої світової війни була евакуйована в Петербург. Після закінчення Першої Світової війни Гродно став польським містом, але Різдвяний монастир залишився православним. Йому була повернута чудотворна Володимирська ікона.

Монастир існував до 1960 року, коли черниці були виселені з рідних стін у Жировицкий монастир, а чудотворна Володимирська ікона конфіскована і вивезена в Росію. Вона перебувала в підмосковному храмі в селі Ермолино.

Після розпаду СРСР в 1992 році Богородице-Різдвяний храм був знову відкритий, почалося відновлення монастирських храмів, монастиря повернута чудотворна Володимирська ікона. Почалося мирне монастирське життя, була відкрита недільна школа для дітей.