Кальварийское кладовищі

Кальварийское кладовищі

Кальварийское кладовище – найстаріше збереглося кладовище Мінська. Точну дату заснування встановити не вдалося. За збереженої «Книзі Померлих», в яку, починаючи з XVIII століття, вносили імена похованих тут людей, йому більше 170 років, однак, археологи вважають, що кладовища близько 600 років. Загальна площа кладовища близько 14 га, орієнтовна кількість поховань – понад 30 тисяч осіб.

Кальварія (лат. Calvaria) – назва місць особливого почитання Святого Хреста у католиків, символ Голгофи. Це не тільки кладовищі. Тут влаштовують хресні ходи у великі релігійні свята, зображуючи в релігійних містеріях Пристрасті Христові і Розп’яття Христа на Голгофі. Кальварію було прийнято будувати на пагорбі і зводити на його вершині костел, як символ Голгофи.

У 1645 році Теодор Ванькович подарував землю, недалеко від дороги, що веде на Раків, ордену Кармелітів для спорудження костелу Воздвиження Святого Хреста. Ченці збудували дерев’яний костел освятили землю і стали ховати в ній тільки самих гідних, знатних і багатих небіжчиків. Тут поховані представники шляхетських родин білоруської і польської шляхти: Виткевичи, Гайдукевичи, Кобылинские, Матусевичи, Монюшки, Неслуховские, Петрашкевичи, Пячулисы, Сенкевичи, Станішевські, Чечоты, Шабловские, Юревичи, Эйсмонты та інші. Тут покоїться білоруський художник Валентій Ванькович, білоруський поет Янка Скіпка, лідер національно-визвольного руху Вацлав Іванівський, сім’я Войниловичей, подарували Мінську знаменитий Червоний костел. Вчені стверджують, що на Кальварійському цвинтарі поховані навіть представники прізвища Радзивіллів.

У 1800 році костел Воздвиження Святого Хреста перейшов францисканцям, які стали ховати на кладовищі всіх мінчан католицького віросповідання. У 1839 році замість дерев’яного зношеного костелу був побудований кам’яний Кальварийский костел. Цей костел Воздвиження Святого Хреста, побудований в неоготичному стилі, зберігся і до сьогоднішнього дня. Він є одним з найстаріших неоготичних костелів в Мінську.

Біля підніжжя кальварійского пагорба в 1830 році була побудована брама (ворота). Брама та доріжка, що веде на вершину пагорба до костелу, що символізує Голгофу, втілює ідею Порятунку.

У 1967 році кладовище отримало статус історико-культурної спадщини міста Мінська. У 2001 році кладовище отримало статус історико-культурної цінності першої категорії та об’єкта міжнародного значення.

Не обійшлося на цвинтар і без міських легенд. Розповідають, що одного разу тут була похована паненка, яку прийняли за мертву, тоді як вона перебувала в летаргічному сні. Пізніше уявна покійниця прокинулася замурована в склепі і померла в страшних муках. З тих пір вона блукає між замшілих могил.