Караколь

Караколь

Караколь — це найбільший археологічний пам’ятник індійців-майя в Центральній Америці, розташований в південній частині сучасного Белізу, на Юкатані. В 650 році міська площа Караколь мала радіус близько 10 кілометрів. Площа самого міста була набагато більше, ніж розміри сьогоднішньої столиці країни. Місто Караколь населяли більше 140 000 чоловік, а за рахунок створення величезної системи сільськогосподарських полів і за допомогою ретельного планування міста, він був добре економічно розвинений. Караколь відрізнявся не тільки своїми розмірами, але і крайньої войовничістю жителів. В 562 році вони завдали поразки Тикалу (Гватемала), а в подальшому завоювали Нараньо.

Караколь був виявлений в 1937 лісорубами при пошуку червоного дерева. З 1938 року протягом кількох десятиліть на цьому місці працює археолог Андерсен, описує велику кількість різних пам’яток. Перший постійний археологічний табір з’явився тільки в 1985 році. Були виявлені вже розграбовані гробниці з давніми написами, схованки з коштовностями. Пізніше виявлені жіночі поховання (ок. 634 р.), а також зроблено унікальне для цивілізацій майя відкриття – в Караколь гробниці розміщувалися не тільки в центрі поселення, але й по всій площі.

До пізніших будівель відносяться греблі, сільськогосподарські тераси і лазні, 23 вівтаря з принесеними в жертву полонених. Цінними знахідками є повністю вцілілі кам’яні фризи, нефритові прикраси. В процесі розкопок було з’ясовано стародавня назва міста – Ошуица, знайдені поховання правителів і членів їх сімей, безліч житлових будівель, колекції кераміки, інструментів та зброї, древніх написів та унікальних систем зрошення.

З 1989 року розкопки фінансуються урядом Беліз, а з 1991 року комплексу надано статус національного парку, з 1992 року до заповідника прокладена хороша дорога. В кінці березня 1999 року був відкритий музей Караколь прямо на місці археологічного табору. Роботи по вивченню і пошуку артефактів тривають.